Овсієнко неодноразово бував у Малині, читав лекції малинським школярам
Київрада на своєму засіданні у четвер, 8 лютого, перейменувала десять міських об’єктів. Серед них — і вулиця Білгородська, що у Солом’янському районі столиці, в Олександрівській слобідці. Її назвали на честь відомого дисидента, життя якого обірвалося улітку минулого року, Василя Овсієнка.
Про це повідомила Київська міська рада.
Український громадський діяч та політичний в’язень помер 9 липня на 75-ому році життя, після тривалої хвороби.
Згадував Василя Овсієнка відомий громадський діяч і митець Володимир Олексієнко, який мав товариські стосунки із померлим. Він розповідав, що Василь Овсієнко був безпосереднім учасником спроби вшанування пам’яті Героїв Базару у далекому 90-ому.
Тоді, до 69-ї річниці трагедії рухівці планували пам’ятний захід, зокрема, хотіли встановити на могилі розстріляних повстанців дерев’яний хрест, виготовлений у Малині. До слова, Олексієнко тоді був на посаді заступника з ідеології голови Малинської районної організації НРУ. Комуністична влада від таких намірів була, м’яко кажучи, не в захваті.
З допомогою КДБістів та провокацій про «бандерівські» наміри рухівців активістів у село не впустили. Один з автомобілів зупинили у Недашках, а самих учасників витягнули з машини, побили, а прапори пошматували. Також у Недашках розіграли цілу виставу, що місцеві селяни нібито проти панахиди.
«Тоді Василь Овсієнко, який їхав на річницю після нас, згадував, як бунтували «селяни» у новеньких куфайках, білих сорочках та пижикових шапках». Насправді це були компартактивісти з ближніх районів. Самі ж селяни практично нічого не знали про панахиду», — пригадує MALYN.MEDIA Володимир Олексієнко, наголошуючи, що встановити малинський хрест на могилі загиблих вдалось лише через рік після розгону – якраз до 70-річчя трагедії, 17 листопада 1991 року.
У 2020-ому, за активну позицію у 1990-ому, вже до 99-ї річниці Базарської трагедії, Овсієнкові та Олексієнку голова Спілки офіцерів України вручив грамоти.
Овсієнко також неодноразово бував у Малині. Зокрема, неодноразово читав лекції місцевим школярам про Василя Стуса.
Довідка. Василь Васильович Овсієнко народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. У 1967–1972 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. Навесні 1968 року виготовив декілька фотовідбитків роботи Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Розповсюджував український самвидав у середовищі студентів.
Уперше за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді був заарештований у березні 1973 року. Загалом Василь Овсієнко відбув за ґратами за свої переконання 13,5 років.
У вересні 1988 Василь Овсієнко увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської групи, очолив Житомирську філію організації.
З червня 1998 року Овсієнко став координатором програми Харківської правозахисної групи (ХПГ). Він записав і опублікував найбільшу кількість інтерв’ю із колишніми політв’язнями, склав біографічні довідки про кожного з них. Його робота лягла в основу електронного архіву справ політв’язнів ХПГ.
Організовував експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох.
Василю Овсієнку разом з однодумцями вдалося після розпаду СРСР і до того моменту, поки Володимир Путін на посаді президента Росії знову не закрив доступ до архівів та об’єктів ГУЛАГу, вивезти деякі речі із табору у Кучино, що у Пермській області Росії. Зокрема ключі від камери Василя Стуса.
Зібрана Василем Овсієнком інформація, його розповіді і поради допомогли Радіо Свобода підготувати серію текстів та відео до 40-річчя Української Гельсінської групи.
Овсієнко також Лауреат премії імені Стуса за публіцистику, премії Огієнка в номінації «Громадська діяльність», нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, орденом «За мужність» І ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
