Вже третя сесія нового скликання. Час летить невблаганно. Нова влада звикає, вчиться. А ми спостерігаємо, на сесію приходимо.
29 січня порядок денний був таким об’ємним, що й годі впоратися. Проте дарма так думала. Порядок і ритм вже бездоганно запрацювали у новому механізмові керівництва Малинської ОТГ…
За багаторічною звичкою сіла край першого ряду під вікном у великій залі. Проте за хвилину до початку сесії до мене підійшов секретар міської ради і наполіг, щоб я пересіла в протилежний сектор. Я, зі свого боку, наполягала, що мені варто залишатися тут, бо проти вікна фотографувати не можна — засвічує кадри. «Та ми вам свої знімки дамо!», — парирував чиновник. Відповіла, що мені офіційні знімки не потрібні (навіщо тоді журналісти?). Однак секретар не поступався. Мотивував: «Лічильній комісії заважатимете вести підрахунки під час голосування». Та невже? Чули таке?
Щоб заважати лічильній комісії, я маю теж голосувати — піднімати руку. А я ж притомна людина: чого ж нахабніти і брати участь у голосуванні? Сміх та й годі. І, думаєте, що? Таки мусила пересісти. Хоча дарма. Аргументи смішні у секретаря міськради, але ж він — секретар міськради, а я — ЗМІ.
А найсмішнішим був той, що, буцім, у регламенті навіть передбачено, що сектор, що у великій залі уздовж вікна, призначається винятково для депутатів. Ну як тут не повірити? Особливо, якщо згадати, що регламент на момент нашої розмови ще не народився. І що ось нещодавно про нього, клятий регламент, «ІнфоМалин» написав заувагу.
Поверну увагу читача до допису в «ІнфоМалині» (хоча там йдеться не про поділ зали на спецзони, а про набагато важливіші речі…).
Нові обличчя використовують негативні «напрацювання» попередників. Це звичка, злий намір чи відсутність досвіду?
Нагадаємо, що Малинська міська рада попереднього скликання під керуванням Олексія Шостака спромоглася прийняти регламент аж на десятій сесії. При тому, що законодавством чітко визначено — не пізніше другої сесії.
Згодом Олексій Григорович вирішив запровадити ще одне місцеве ноу-хау: не оприлюднювати повноцінний порядок денний сесій, бо це начебто «заважає роботі». Очевидно, якщо попередній перелік питань ніхто не бачить, то його можна коригувати під час «балу», чи то — сесії. А це порушення. Але колишній очільник Малина в цьому особливої проблеми не бачив. І впевнено посилався на досвід Коростеня, мовляв, там так само роблять і ні в кого питань не виникає.
Але ми перевірили… І ні, в Коростені все нормально. Та на відміну від Малинської міської ради тамтешня рада публікує вичерпний перелік питань, які виносять на розгляд депутатам. Може, Олексій Григорович мав на увазі якийсь інший Коростень…?
Ексмер Малина також полюбляв при першій нагоді наголошувати на тому, що він «правник». Тепер маємо нову раду, нового голову, і, що важливо, «правника» на топ-посаді секретаря міської ради в особі Майстренка Василя Петровича. А сценарій роботи й надалі повторюється…
Дежавю?!
Ну бо ж, як інакше сприйняти такий аналогічний підхід до роботи? Ось, наприклад, Малинська міська рада восьмого скликання збирається 29 січня 2021 року на третю (!!!) сесію без нового регламенту — малої конституції органу місцевого самоврядування. І вже не важливо: третя, четверта чи десята сесія — бачимо грубе порушення Закону, якого чомусь не помічають міські «правники».
І про порядок денний ситуація феноменально схожа. Покажемо наочно.
«29 січня — чергова сесія міської ради» — таким оголошенням офіційний сайт Малинської міськради повідомляє про чергове засідання депутатського корпусу.
І прикріплюють до повідомлення «порядок денний». Ну як порядок денний – так, умовний, дуже умовний список навіть не питань, а тем, над якими будуть працювати.
«На розгляд ради будуть винесені питання:
Питання бюджету.
Питання земельних відносин.
Питання комунальної власності.
Організаційні питання», – пишуть на сайті ради.
Але і на цьому не все. В оголошенні сесія не нумерується, а це ще один «неоціненний» досвід, перейнятий від попередників.
З такими підходами на позачергових сесіях без порядку денного та з абстрактним регламентом — «з коліна» чи то «з руки» — можна й Іршу повернути у зворотному напрямку…
…Повернімося із позавчора у сьогодення. Сесія розпочалася. Я підійшла до спеціалістки виконкому взяти роздруковані матеріали сесії з проєктами рішень та порядком денним. І знову — невдача! Уже вкотре чую: «У нас матеріали — для депутатів. Якщо залишаться, тоді дам…».
Ні, ну так не можна. Це дикість. Якщо ви їх друкуєте на чистому звороті вже використаних документів (щоб економити папір), то зайвих 2-3 комплекти для ЗМІ так важко додрукувати, щоб журналіст, перебуваючи на сесії, міг орієнтуватися в питаннях, зазирати у цифри тощо? Та і взагалі, чому журналіст має пояснювати, навіщо йому матеріали сесії? Вони у вас, шановна сесіє, мають бути просто «по-умолчанію» — для преси. Нас тут не 10-20, а декілька.
Невже і наступного разу доведеться випрошувати?.. (Бо це траплялося і за попереднього скликання!).
Через декілька хвилин після початку сесії журналістка іншої малинської газети безперешкодно взяла матеріали на столику, де мені було відмовлено. Отож я вже виявила нахабство і підійшла удруге: дайте, буцім.
Дивно — тепер дали течку без заперечень. Пощастило. Бо на сесію не прийшло троє обранців громади?
Головуючий, очільник громади Олександр Ситайло, запропонував сесію провести оперативно за 2 години без перерви. Зібрання закінчилося утричі швидше! Та й то — основний час голова витратив на читання десятків пунктів порядку денного (бо цього таки вимагає регламент сесій усіх скликань).
Усе голосувалося швиденько, без обговорень і звичного для попереднього скликання емоційного тла й гарячих дискусій між опонентами. Добре чи погано? Не знаю. З одного боку, це означає, що всі питання досконало підготовлені на комісіях. З іншого…
Коли порядок денний був швидко вичерпаний, як куліш з баняка за обідом у голодній хаті, на присутніх чекала ще одна новина.
Узяв слово секретар і повідомив, що міськрада найближчим часом купить електронну систему «Голос». Оту саму, яка автоматично рахує голоси.
Це ж добре. Отже я зможу сидіти під час сесії, де сиділа вже 15 років до того, і не заважатиму лічильній комісії рахувати голоси?
Вартість системи — 93 тисячі з хвостом. До неї ще додається монітор. А щорічне технічне обслуговування вартує 5400 гривень.
Ні, ще не все. Кожен депутат ще має бути «укомплектований» планшетом. Вартість планшету 3790 гривень отже множимо на 34 (стільки у нас депутатів).
Загалом система «Голос» тягне на 221 тисячу.
Було пояснено, що у Радомишлі, буцім, система менш досконала, а майже така в ціні і з дорогим обслуговуванням. Є система й у інших сусідів… Прогрес.
Отже — треба!
Депутати жваво обговорювали перспективу. Чи можна голосувати онлайн? Чи можна голосувати в системі з дому чи іншої віддаленої локації?
Мрія про «Голос» — ще тільки мрія. Комісія вивчить питання і потім винесе на сесію. І в недалекій перспективі «Голос» візьме на себе відповідальність з підрахунку голосів обранців ОТГ, а лічильній комісії і всім врешті стане легше — менше паперів.
Проте для ЗМІ таки друкуйте папери. Будь ласка.
Ірина Лузанчук.
