Фейлетон
Читаючи, як висміюють перекручені назви вулиць більш менш обізнані зі столичними топонімами мешканці Києва, вирішила і з вами поділитися спостереженнями і казусами.
Щоб посміялися крізь сльози, мабуть.
- Ізвінітє, Сєтєвих Стрєльцов ми уже праєхалі?
- Можна астанавіть на Саксагачного?
- Правильно кажіть: «на Сагайданського»!
- Астановітє на Пчьолкі!
- На уліце Лісьонка возлє кнігарні «Єсть».
Раніше просили у Києві зупинитися на бульварі Гриши Лєпса (а треба Івана Лепсе!), а тепер, коли бульвар перейменували в ході декомунізації, — на Владіслава Хавала. Хто такий цей Хавало? Та той самий Вацлав Гавел, шановні!
Січовим стрільцям дійсно не щастить. Вони «Сєтєвиє», «Январскіє», «Сичьови» (з наголосм на О). Навіть перекрутили топоніма до рівня «нижче пояса»: «Сечових стрільців».
Хорива — Хорєвая. Миколи Лисенка — Лісьонка, Олени Пчілки — Пчьолкі, Олени Теліги — Тєлєгі…
Читаю у мережі історію:
«Дарниця. Йду. Назустріч пара, запитують:
— А гдє уліца Страітєлєй?
Кажу:
— Так ось де вона, ви йдете по ній — Будівельників.
— А ми ж нє знаєм, чітаєм: какой-то Будзівєльніков!».
То не лише мовне невігластво і нерозуміння українських назв. Прізвища відомих людей, коли стали українськими топонімами, не впізнаються більшістю містян, якщо вони там не мешкають, і гостей — тим паче, навіть якщо назви написані російською.
Зневажливе чи неграмотне ставлення до назв топонімічних об’єктів — наслідок промивання мізків радянською пропагандою і елементарна неначитаність. Прізвища відомих постатей чи подій ні про що людям не говорять! Тому і Тєлєга, і Лісьонок. Не існує для двоногих мимоходів митецької слави українця Миколи Лисенка і громадянського подвигу Олени Теліги. І виникають слова-уподібнення до чогось звичного, того, що «на слуху», має пояснення у власному мовному досвідові, доволі куцому, вбачається. «Лісьонок» і «тєлєга»? Знаємо! Тому впевнено заміняємо ними Лисенка і Телігу, яких не знаємо!
Глибше вникаючи у топонімічне невігластво, можемо вже на малинських прикладах бавитися.
Скажімо, вулиця імені більшовицького комісара Кримського скоро буде декомунізована, дуже сподіваємося. І зникне неправильне вживання назви. Бо у побуті кажуть: вулиця Кримська. Просто вулиця Кримська. Доволі колоритно, хоча і перекручено.
Автоматичне скорочення назви вулиці Героїв Малинського Підпілля — ГМП більш уживане, ніж повна назва. І оте «ге-ем-пе» сприймається, як і «пе-ем-ка» чи щось подібне, більше нагадуючи абревіатуру технічного терміну.
У Малині досі зустрічаються на адресних табличках, написаних українською, Шевченко й інші на «-ко», коли треба відмінювати (бо це прізвище чоловіка) і писати на адресній табличці «вул. Шевченка».
Перекручують в усному мовленні вулицю Ніни Сосніної — вулиця Сосніни.
А околичну, за вокзалом, вулицю імені Осипенко, навпаки, пишуть у непрямих відмінках на «-ка», думаючи, що то наймення якогось чоловіка Осипенка, у той час, коли названа на честь жінки і отже у всіх відмінках має лишатися «-ко».
Гаразд, у нас у місті не перекручують назву вулиці імені Миколи Лисенка. Нею часто нехтують, надаючи перевагу народному совєцькому топоніму Чєрьомушкі, хоча народжені в новому тисячолітті навіть не знають, де і коли виникли перші Чєрьомушкі (а це спальний мікрорайон Москви, який був оптимістичним на той час прикладом розбудови подібних спальних районів доби розвиненого соціалізму). І всі багатоквартирні новобудови того часу звали цим топонімом на емоційному й соціально-економічному піднесенні.
Як, власне, було і з топонімом БАМ, що мало кому із молодих говорить про історію будівництва Байкало-Амурської магістралі на епічних просторах СРСР. Проте наш спальний однойменний мікрорайон почав будуватися, коли БАМ став у колишній країні символом соціалістичного поступу, розвитку глобальної транспортної й економічної інфраструктури усього СРСР.
БАМ був модним, БАМ був у тренді, про нього співали і знімали фільми, писали книжки й репортажі у центральних газетах Союзу. І щодо правопису, якщо вже лишається в нашому міському контексті ця назва (а вона таки мимоволі лишається). На стінах і в соцмережах пишуть ще «БАМ», проте варто лишити тільки звуконаслідування і писати «Бам», якщо вже не можна зовсім позбутися недоречного, але вкоріненого назвиська.
Факти зібрала Ірина Кримська.
