Дівчина каже: малює з того часу, як навчилися тримати в руках олівець
Ми так часто звикли захоплюватися якимись далекими талантами, що часто не помічаємо тих скарбів, які зовсім поруч. Одним з таких є одинадцятикласниця з Малина, 16-річна Єлизавета Бушма.
У свої 16 — дівчина вправна художниця, з власним баченням і почерком. Малює змалечку, і вже впевнено каже: своє майбутнє планує пов’язати саме з мистецтвом.
До речі, нещодавно у ЦДЮТ відкрилася її авторська виставка.
Про дитяче захоплення, яке переростає у стиль життя; творчі плани та роботу над картинами, — у короткій розмові MALYN.MEDIA з вихованкою Малинського міського Центру дитячої та юнацької творчості, ученицею 11-го класу другого ліцею, Єлизаветою Бушмою.
До слова, мама Єлизавети — також талановита малинка, вчителька трудового навчання у Малинському ліцеї №2, Леся Володимирівна Бушма. У 2021-ому вона зайняла друге місце на Всеукраїнському конкурсі «Учитель року».
— Лізо, вперше про ваші роботи дізналися після публікації на сторінці ЦДЮТ про експозицію картин. По правді кажучи, серед них багато глибоких і доволі зрілих полотен. Вони запам’ятовуються. Розкажіть, як давно малюєте?
— Ще у чотири роки, як згадують мої батьки, я впевнено заявляла, що буду «мальовачкою, співачкою і танцевачкою» (сміється, – ред.) При цьому, формулювала я саме так.
А взагалі малюю я з того часу, як навчилася тримати у руках олівець. Але це не єдине моє захоплення. Ще з дитсадочка відвідувала танцювальний гурток ЦДЮТ. А вже з першого класу почала ходити ще на вокал та фортепіано у школу мистецтв. Хоча діти часто неоохоче відвідують гуртки, але пригадую, що для мене це було у задоволення.
Після закінчення школи мистецтв, опанувала гру на укулеле (чотириструнний щипковий музичний інструмент, — ред.) та електрогітарі.
А вже коли була десь у третьому-п’ятому класі, намагалася ще й знайти час для гуртка з малювання. Щоправда, з’являлася на цих заняттях я рідко, і частіше малювала просто вдома.
Більш серйозно зайнялася мистецтвом вже з 10-го класу. Зараз малюю під керівництвом Ольги Василівни Бігоцької, у гуртку «Народна творчість» у ЦДЮТ.
Моя викладачка дуже добросердечна і творча особистість, і справді гарно розуміється на образотворчому й декоративному мистецтві. Тому в неї є чому повчитися, і мене тішить, що маю з кого брати приклад.
— Хочеться більше дізнатися про те, в яких жанрах і техніках працюєте? Що вам найбільше подобається зображати?
— Здебільшого я малюю живописи. Хоча, бувають і різні абстракції, але це вже під впливом певних емоцій або якщо маю натхнення саме на таке. Люблю малювати і портрети, і пейзажі, і натюрморти — залежить від настрою.
Взагалі полюбляють просто вийти на вулицю чи в місто, з блокнотом і олівцем, та робити начерки постатей, архітектури, природи.
Можу також, сидячи за столом з друзями чи з сім’єю, змальовувати їхні обличчя. Це допомагає ніби зберегти цю мить, зупинити час.
— Єлизавето, а де черпаєте натхнення?
— Важко відповісти. Мене може надихнути ліс чи поле, які бачу вперше. Або ж це може бути просто мій столик з платівками та програвачем, який перед очима щодня, але в якусь мить у мене прокидається бажання перенести побачене на полотно.
Мене також надихають люди — хочеться через риси обличчя передавати їхній характер, відтворювати емоції у моменті.
Але, як і кожну творчу людину, до малювання мене спонукають і власні емоції чи переживання. Коли багато відчуттів та думок, для яких замало слів, я поринаю у мистецтво…
— Ще не мали досвіду продавати свої роботи? Або, можливо, задумуватися про таке?
— Ні. Поки що у мене не так багато робіт, але я планую не зупинятися, розвивати свої вміння, удосконалюватися у різних техніках. Мені ще є куди рости. Тому продавати картини поки що не планую. Може, колись…
— Про персональну виставку ми вже чули, а як щодо конкурсів?
— У них я брала участь нечасто. І чимось значним поки що не можу поділитися.
Думаю, що в майбутньому буду ще планувати персональні виставки та демонструвати свої роботи публічно. Та, знову ж таки, треба ще трохи назбирати робіт.
Для мене важливо, щоб вони не тільки відтворювали мій настрій і особистий стиль, а й були професійними. Сподіваюся, що з допомогою Ольги Василівної у мене це вийде втілити.
— Лізо, ви зараз у випускному класі й зовсім скоро вам доведеться робити вибір щодо майбутньої професії. У ваших планах є мистецтво або ж щось наближене до цього?
— Так. Я вже чітко знаю, що хочу пов’язати своє життя саме з мистецтвом. Щоправда, куди саме вступатиму, ще обдумую. Звучить, можливо, дещо пафосно та романтично, проте я мрію показати світові красу мистецтва. Адже саме мистецтво — це те, що не лише відтворює нашу реальність, а й дає надію, що правда за світлом і добром.
Дякую, що звернули увагу на мою творчість. На початку шляху дуже важливо знати, що ти рухаєшся у правильному напрямку і що твої роботи комусь подобаються.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
По темі: Персональна виставка у 16 років: школярка з Малина створює картини у сучасному стилі
