Інколи найважливіше можна побачити тільки через об‘єктив, під час неспішних прогулянок
Перший раунд сніжної зими протримався в Малині близько трьох тижнів. Мороз встиг «скувати» Малинське море. Запорошені снігом пляжні «грибочки» стали схожі на білих медуз. Зачаровує.
Влітку сонце докочувалось до берега, де лікарня, а зараз – лише до того, де паперова фабрика. На деяких деревах завмерли крижані яблука. Притрусило білим виноград. Кажуть, що зі замерзлих ягід роблять дороге «крижане вино» дуже солодке на смак.
Вдень в центрі вже майже розтанув сніг. Їздять маршрутки. Спішать у справах перехожі. Треба багато встигнути, поки є світло. Інколи не віриться, що вже близько місяця Малин періодично згасає.
Ввечері місто пірнає у темряву без вуличного світла. Попереду найдовша ніч року. Життя кипить. Розчиняються і зачиняються двері в АТБ.
Світиться Центр культури й дозвілля. Чути запах гарячого хліба біля пекарні. Прикрашають ялинку в кав’ярні. Чекають покупців магазини.
Інколи чутно, як працюють генератори – найнеобхідніші прилади цієї зими.
«Внутрішні генератори» малинців працюють нечутно, кожен день виробляючи тепло і світло, щоб пережити найскладніші часи.
Фото: Оксана Малахова
