Історичне передноворічне
Знаний груз у русского тощ — тем, кто рядом, почёта мало. Знают вот украинский борщ, знают вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: кроме двух прославленных Тарасов — Бульбы и известного Шевченка, — ничего не выжмешь, сколько ни старайся..
Ці рядки Володимира Маяковського невгамовно нависають, коли намагаєшся вчитуватися в історію Малина — попри багато понтів з Малом, Малушею, Добринею і Володимиром «ничего не выжмешь, сколько ни старайся». Хіба що добротно взятися за Миклух.
Зміксована в купу історія Малина й Городища розсипалася, як попіл. Малин, як місто та адміністративний центр, поглинув і саме село, і його історію. Але таке поглинання не веде нас до історичної правди. Ті мізерні згадки про давній Малин приплескали в небуття, взяли археологічні дослідження в Городищі й написали історію Малина. Навіть ще й надто — «нам не 1100 років, а 1300» — ледь не дописали Малину після чергових розкопок у Городищі.
Коли про це говориш довільно, то можеш отримати ще й докори у відповідь. Тому мої довільні роздуми «лягли на папері». Що хотів віднайти для себе — віднайшов. Інші можуть уважно прочитати й робити власні висновки. Історія про не свою історію за посиланнями нижче.
Малин — не своя історія: ненауковий погляд на наукову статтю
Малин — не своя історія: фейковий замок Немиричів у Городищах
Вже настільки очевидно, що історію Малина й історію Городища треба розглядати поокремо, що нема сенсу й згадувати.
Але коли пишеш про не свою історію, то завжди присутня думка, а де ж своя? Окей, одна людина може помилятися, хай навіть й історик, але ж маємо у місті шість шкіл та ще й профліцей, у яких вивчають історію рідного, а ті що навчають, чи сходиться у них одне до одного? А якщо не сходиться, то чи не варто це все «перепакувати»?
Маю надію, що у наступному році люди дотичні до історії та краєзнавства у Малині знайдуть якусь точку відліку і розкладуть все по полицях. Очевидно, що це вже диктує час та нові можливості у доступі до джерел.
Маю надію, що у наступному році не збережеться сумнівне статус-кво в історії Малина.
І на завершення трохи історичного.
Малинъ. У местечка возле пруда есть группа 9 кургановъ. А ще знайшли клад — «больше 100 монетъ польскихъ ХVII-XVIII столетій».
Про це у Володимира Антоновича «Археологическая карта Киевской губернии», 1895 рік:
Як бачимо, не Городищем єдиним…
А ось, що пишуть сучасні автори А. П. Томашевский, С. В. Павленко у статті «Городища и укрепления средневековой Овручской волости» 2014 рік:
«В центральной части современного Малина разведки проводились вдоль высокой террасы левого берега р. Ирши, и на территории городского парка вдоль одного из её притоков. Древнерусских материалов не выявлено. Топография возвышенной центральной приречной части современного Малина вполне благоприятна для нахождения там древнерусского или средневекового укрепления. Поскольку она занята сегодня плотной городской застройкой, перспективной формой её изучения является согласованные археологические наблюдения за всеми земляными и строительными работами на этом участке».
Тож, шановні, будуйтеся уважно, можливо, у вас під ногами історичні артефакти!
З Новим роком!
