Про сьогоднішнє свято й квітневу розмову
Ще у квітні був у мене такий допис-запитання у фейсбуці (дивіться заголовок). Але прийшов Володимир Студінський та насварив, мовляв, не у 2023 році, а у 2022-му…
Нижче додам наш діалог в коментарях.
Але чому це згадав? Сьогодні «Юнігран» повідомив про святкуювання 70-річчя МКДЗ й відлік ведуть від 1953 року. То, де край?
Ось про що ми поговорили зі Студінським у квітні цього року…
Wlodzimierz Studzinski: 70 років МКДЗ виповнилося 14 жовтня 2022 року… якби не повномасштабна агресія РФ, то і святкування б відбулися, і сторінки історії цього підприємства набули б нового висвітлення… тому, багато чого у звучанні «гранітної симфонії Малинської землі» ще попереду)… а починалося усе із Постанови Ради Міністрів УРСР № 3431 віл 14 жовтня 1952 року, якою було передбачено відкриття кар’єру гранітного каменю поблищу станції Пенязевичі як структурного підрозділу Київського заводу шлакобетонних блоків. Проте, до цього були проведені відповідні геологічні розвідування у 1950 році.
Володимир Нечипоренко: на МКДЗ зазначають 1953-й. Але мова не про те. Якщо є, що висвітлювати, то треба це робити «тут і зараз», бо в такому нестабільному світі можна і не дочекатися.
Wlodzimierz Studzinski: Ви пропонуєте мені співпрацю?
Володимир Нечипоренко: Ні, це не про співпрацю. Якщо рандомно запитувати у людей про минуле, то знайдуться цікаві свідки. Поки…
Wlodzimierz Studzinski: Запитувати ніхто нікому не забороняє)
Володимир Нечипоренко: От і помилку знайшли у відкритих джерелах — не 1953, а 1952
Wlodzimierz Studzinski: Ця помилка була вже давно виправлена. А з’явилася вона випадково (як описка) у книзі, яка вийшла у 1990- роки з нагоди 45-річчя заводу)
Володимир Нечипоренко: Не дуже й виправили, якщо погуглити МКДЗ+1953
Wlodzimierz Studzinski: Гугл хороша штука, але краще працювати із першоджерелами)
Володимир Нечипоренко: А який сенс перевіряти дату, якщо її презентує навіть МКДЗ? Добре, що ви зауважили. Може почують і відредагують
Wlodzimierz Studzinski: У науці перевіряти має сенс. Оскільки без цього нема поступу вперед. Все перевіряється, доводиться і набуває певної логічної структурної побудови — парадигми. Це технологія (методологія) наукового дослідження.
Отак і поговорили. Мені підказали, що я невіглас, усюди описки… й тут бууммсс! МКДЗ відліковує себе від 1953 року. Та й хіба критично це для святкування? Не критично. Критично для краєзнавства.
Але якщо Юнігран каже, що сьогодні «70 років відмінної роботи», то так воно і є. Їхнє вітання у фейсбуці можна прочитати ТУТ…
Серед іншого вони згадують директорів…
«Саме для працівників Малинського каменедробильного заводу завдяки старанням безсумнівних лідерів, колишніх директорів підприємства — Гакальця Володимира Єфремовича, Будника Степана Степановича і Толкача Петра Івановича — було побудоване селище каменедробильників: мікрорайон багатоповерхівок з асфальтованими широкими дорогами, розвиненою інфраструктурою, що включала в себе дитячий садочок, магазини, будинок культури і т.д.»
Ось, щоб ви знали, хто творив «посьолок» (чи ГМП)…
Будівництво селища КДЗ розпочато з 1960 року двома восьмиквартирними будинками, пізніше до них приєдналися ще 8 таких же будинків, 5-поверховий будинок, а в 1984 році додався 9-поверховий найбільший на той час у Малині. А вже через рік почалася новобудова — дитячий садок-ясла на 320 місць. У 1988 році збудовано ще одну 9-ти поверхівку.
До слова, про Володимира Гакальця. Ще з 2015 року «висіла» пропозиція перейменувати вулицю Танкистів-Кантемирівці на честь цього багаторічного директора МКДЗ. Але… Не сталося.
А от стела, яку ви бачите на головному фото й нижче, була оновлена за часів директора Григорія Кореня. Тоді готувалися до гучного святкування 55-річчя підприємства.
Каменярам вітання! А підприємству бажаю пережити негаразди та разом з істориками остаточно встановити рік заснування.
