Розмова з директором Малинської міської філії Житомирського обласного центру зайнятості Михайлом Противнем
Пандемія коронавірусної інфекції внесла свої корективи в життя суспільства. Насамперед, це стосується сфери зайнятості.
У зв’язку з цим ми поговорили з директором Малинської філії Житомирського обласного центру зайнятості Михайлом Противнем про тенденції на ринку праці Малинщини, про найзатребуваніші вакансії та про роботу Малинського центру зайнятості.
Ще одним формальним приводом для зустрічі стала 30-а річниця створення Державної служби зайнятості.
— Михайле Борисовичу, 2020 рік пройшов під знаком пандемії COVID-19. Як це вплинуло на ринок праці Малинщини? Які б ви виділили тенденції на ринку праці цього року?
— У зв’язку з епідемією значно зменшилася кількість робочих місць. У співвідношенні до 2019 року, на 500 осіб збільшилася кількість тих, хто став на облік у центрі зайнятості. Ситуація критична ще й у тому, що більшість, яка перебуває у нас на обліку — люди з вищою освітою, серед них і двоє з науковим ступенем кандидата наук. У гендерному співвідношенні: відсотків 60 безробітних — жінки. За статистикою, переважають мешканці міста, а не району. Ще 60 осіб — з Чоповицької ОТГ. Робочих місць не так багато, але вони є. Люблю повторювати: хто шукає роботу — її знаходить.
Також у нас стоять на обліку ті, які працювали, наприклад, у Києві, або за кордоном, але повернулися в Малин через епідемію.
На сьогодні, 33 особи, які перебувають на обліку, отримують більше 9 тисяч гривень (це максимальна сума допомоги по безробіттю) і по тисячі гривень (це мінімальна допомога) отримують 86 осіб. Все залежить від суми офіційної заробітної плати. Це ще раз говорить про те, що якщо людина офіційно працевлаштована, то навіть утративши своє робоче місце, вона має змогу отримати максимальну виплату по безробіттю.
Зараз триває процес децентралізації, утворення Малинської об’єднаної громади, що також додає кількість безробітних, оскільки скорочується кількість працівників органів місцевого самоврядування. Частина з цих людей вже стала до нас на облік. А скорочення триватимуть і далі, оскільки формуватимуться нові об’єднані структурні одиниці, відділи, і потреби в такому великому штаті вже не буде. Наш обов’язок роз’яснити цим людям, як зареєструватися у центрі зайнятості, які потрібно подати документи, які є вакансії.
Отож, і коронавірус, і децентралізація призвели до збільшення безробіття.
Чим при цьому допомогла держава? Існує програма по частковому безробіттю. Ми вже виплатили до 4 мільйонів гривень допомоги ФОПам та юридичним особам, які зупинили або обмежили роботу, у зв’язку з коронавірусом, і подали у центр зайнятості відповідні документи. У цьому випадку підприємство не втрачає працівника, а працівник — робоче місце. Також до 31 січня ми виплатимо 1 579 888 гривень одноразової матеріальної допомоги. До нас за допомогою уже звернулися 17 юридичних осіб. Сума складатиме до 8 тисяч гривень на одного працівника. Загалом Житомирській області було виділено більше 22 мільйонів гривень на реалізацію даної програми.
— Як пандемія вплинула на роботу центру зайнятості?
— Під час пандемії нам доводилося працювати і в закритому режимі. Працювали лише через інтернет, через портал «Дія». Це досить зручно, але ми зіштовхнулися з тим, що далеко не всі клієнти мають доступ до інтернету і не всі вміють користуватися нашими послугами онлайн.
— Які наразі професії найзатребуваніші в регіоні і навпаки — на які попит мінімальний?
— Сьогодні, як я говорив, до нас приходять люди, які потрапили під скорочення. Іноді вони приходять до мене особисто на прийом. Я запитую: ким ви себе бачите в майбутньому? Мені відповідають: помічником керівника, секретарем тощо. Я їм відповідаю, що такі професії вже не затребувані. Веду до того, що попит на професії весь час змінюється і потрібно швидко пристосовуватися до нових вимог ринку праці. Сьогодні актуальні саме робітничі професії: рамники, електрики, механізатори, електрогазозварники. А от працювати нікому. Деякі вакансії не можемо закрити протягом 6-7 місяців. Натомість є багато безробітних чи тих, які працюють не за спеціальністю, маючи вищу освіту. Вважаю, що це, в тому числі, через те, що ще у школі потрібно проводити більше профорієнтаційної роботи. Тому ми і намагаємося якомога частіше зустрічатися із школярами (на жаль, наразі через карантинні обмеження ми не проводимо зустрічей), щоб зорієнтувати їх, які професії є найзатребуванішими, а також підвести до свідомого вибору майбутньої професії. До прикладу, вважають, що робота комбайнера є не надто престижною. Але при цьому не говорять, що комбайнер, тракторист можуть заробити більше 30 тисяч гривень за місяць.
Ще одна проблема — небажання людей розвиватися та підвищувати свій освітній і кваліфікаційний рівень. До прикладу, підприємство хоче взяти людину, яка знає іноземну мову або працює із сучасними технологіями. Але таких людей знайти не може.
Деякі роботодавці, які часто зверталися до центру зайнятості, підвищили своїм працівникам заробітну плату й умови праці і тепер у них проблем з кадрами немає. З цього видно, що умови праці і заробітна плата завжди відігравали велику роль.
На жаль, багато кваліфікованих працівників виїжджають за кордон на заробітки, наприклад, у ту ж Польщу, де потужна економіка і де потрібні кваліфіковані кадри. Українці — нація працьовита і високоосвічена, нас із задоволенням беруть на роботу за кордоном.
На мою думку, зараз актуальна перекваліфікація на робітничі професії. Ми можемо надати цю можливість, забезпечуючи навчання і проживання за рахунок Фонду. Всього протягом 3-6 місяців людина отримує нову професію.
— Чи центр зайнятості продовжує надавати одноразову допомогу для відкриття власної справи чи все ж, у зв’язку з пандемією, ця допомога перестала надаватися?
— Ми продовжуємо її надавати. Людина повинна не менше місяця перебувати на обліку в центрі зайнятості, пройти двотижневе онлайн-навчання, успішно захистити свій бізнес-план. Також цьогоріч ми прийняли рішення по компенсації Єдиного соціального внеску для 32 фізичних та юридичних осіб.
— Наскільки сьогодні вдається працевлаштувати людей з особливими потребами? Чи готові роботодавці створювати для них робочі місця?
— Протягом цього року ми працевлаштували 24 особи з інвалідністю. Інша справа, що роботодавці не надто охоче створюють для них робочі місця, тому вакансій дуже мало. Однак ми постійно наголошуємо на необхідності працевлаштування цих людей. Цьогоріч центр зайнятості провів круглий стіл з представниками місцевої влади, особами з інвалідністю, представниками громадських організацій, де обговорювали ці питання. Сьогодні в Україні є центри, де допомагають людям з обмеженими можливостями опанувати різні професії, і багатьом з ним вдається працевлаштуватися. Щоб ви розуміли, за останні 11 місяців цього року 102 особи з інвалідністю стали на облік у центрі зайнятості. Для порівняння, у 2019 році до нас звернулися 74 особи.
— Прогнози — річ невдячна, але все ж, на вашу думку, що може змінитися на ринку праці Малинщини наступного, 2021 року?
— Думаю, насамперед будуть менш затребувані професії керівного складу, що пов’язано зі створенням об’єднаної громади. Зате традиційно потрібними, повторю, будуть саме робітничі спеціальності. Сьогодні чую від підприємців, що вони готові платити кваліфікованим робітникам 15-18 тисяч гривень. Коронавірус не зникне завтра, він і надалі впливатиме на всі сфери життя, в тому числі й на ринок праці. Ми повинні бути готові до того, що наступний рік не стане легшим. Для економіки і державного бюджету це буде сильний удар. Але, сподіваємося, підприємства працюватимуть, щоб зберегти свої кадри.
Однак чи стане менше клієнтів у центрі зайнятості? Думаю, так. Люди все ж пристосовуються до гірших часів. Незважаючи на різні катаклізми, економіка робить стрибок. Працедавці думатимуть, як реалізувати свою продукцію, а для цього потрібні працівники.
— Цими днями Державна служба зайнятості відзначає 30 років з дня свого заснування. Яких змін зазнав центр зайнятості протягом цих 30 років? Яким він є сьогодні?
— Державна служба зайнятості створена 21 грудня 1990 року. У Малині вже 21 березня 1991 року виконком Малинської районної ради народних депутатів затвердив рішення про створення районного центру зайнятості на базі бюро працевлаштування. Очолив новоутворену установу Володимир Васильович Швидун і 20 років залишався керівником, а також з ним працювали і ветерани — Світлана Долганова, Марина Кучинська. Це саме ті люди, які займалися створенням та організацією центру зайнятості в Малині. Хочу сказати, що за цей період через центр зайнятості пройшло більше 75 тисяч шукачів роботи, з них більше 25 тисяч ми працевлаштували, 795 осіб стали підприємцями. Сьогодні наша робота спирається на єдину базу даних, де видно кожен наш рух у сфері зайнятості. Це ж дозволяє, наприклад, мені як директору центру зайнятості бачити кількість безробітних й актуальні вакансії в будь-якому місті чи селищі України. Це може бачити і кожен пошуківець роботи.
Наш центр зайнятості не обмежувався лише пасивною допомогою, тобто реєстрацією клієнтів та виплатою допомоги по безробіттю. Ми активно проводимо ярмарки вакансій та професій, круглі столи, конференції, зустрічі, семінари, профорієнтаційні заходи, в тому числі серед школярів та студентів.
І найголовніше ми працюємо на результат. Наведу два приклади. Ми, як я вже зазначав, надали одноразову матеріальну допомогу 17 юридичним особам і стали другими в області після Житомира. Це свідчить про співпрацю з роботодавцем. Окрім того, скорочення фахівців у Житомирській службі зайнятості не торкнеться нашої філії. Думаю, це є своєрідним визнанням високої продуктивності нашої праці.
Загалом, бачу лише позитив у нашій роботі. Пишаюся нашим колективом і вітаю своїх колег з річницею створення Державної служби зайнятості, й усіх земляків Різдвом Христовим і Новим роком!
Вів розмову Володимир Петренко.
