Привітали-вручили-підмели-перепостили-зустріли-попіарили-сфотографувалися
Якщо зовсім стороння людина загляне на фейсбук-сторінку «Малинська міська рада», то повернеться звідти, швидше всього, з одним висновком: у нас все добре. Дороги підмітають, делегації з короваями зустрічають, про ремонти інформують. А десь між тим – піарять потрібні персони, вручають грамоти та фотографуються біля розбитого мосту. Все.
І, здавалося б, а що такого? Це ж всього-на-всього фейсбук-сторінка! Втім, є кілька нюансів. По-перше, це фейсбук офіційної структури, яка окрім вручень та короваїв – не сумнівайтеся – щодня приймає цілу купу важливих рішень, від яких залежить «побут» міста та громади. Де інформація про це?
По-друге, був період, коли сайт Малинської мерії взагалі «лежав» або не наповнювався (він і зараз не особливо активний, та про це іншим разом), і єдине джерело, звідки можна було почерпнути інформацію – це якраз і була сторінка мерії у фейсбук. До слова, читають її 10 тис. користувачів.
І тепер питання: чи отримують вони новини про реальний стан справ у громаді? Навряд чи…
Ось, до прикладу, побічний аналіз постів за останній місяць показує, що на сторінці Малинської міської ради назбиралося близько десяти дописів про голову Житомирської ОВА – Віталія Бунечка.
Це і репости-подяки Олександра Ситайла, і репости з особистої сторінки Бунечка, і перетягнені пости з Житомирської ОВА. І ще пів біди, якщо це публікація про візит очільника області у Малин. Втім, це також і звітні піарні дописи про участь у форумах, про вручення грамот і т.д. Така інформація якось принципово впливає на життя малинців?
Серед іншого також – підтримка піар-кампаній «народних слуг» Тетяни Грищенко та Арсенія Пушкаренка. Їхні лиця – регулярно на сайті мерії. І знову цілком очевидне питання: чому сторінку міськради використовують для просування окремих політичних персон? Це чиясь приватна домовленість? Тоді, це інша справа. Вибори — якщо й не близько, але готуватися треба…
А ще помітно, що один із «батьків міста» — Сергій Диняк — у публічному просторі відійшов на другі ролі. «Наш край», який свого часу осідлав міську раду тотальною більшістю, де ти?! Розтанув.
Або чи не щодня – вручення грамот. А вручають щедро, по всій Малинській громаді. Ніхто не каже, що про це не треба писати, але така інформація точно не повинна бути пріоритетною. Це ж не сторінка будинку просвіти…
Постійно читаємо також повідомлення про отримання гуманітарки. Таке враження, що тільки з милостині і живемо…
А, може, так і треба? Щоб мешканці за усім масивом щоденної порції абстрактних постів не помічали/не цікавилися важливим і тим, що може викликати дискусії.
Ось, до прикладу, недавно міськвиконком зобов’язав лікарні та багатоповерхівки самостійно підготуватися до опалювального сезону, забезпечити «туалети» у підвалах, запаси води… Як думаєте, скільки «сердечок» та захопливих лайків зібрав би такий пост?
Але ми можемо тільки здогадуватися, бо власне такої інформації на фейсбуці мерії ви не знайдете.
Або ж, якби мерія написала про те, що реконструкцію адмінбудівлі оцінили у 7,5 млн грн. І цей список можна продовжувати і продовжувати, бо на Соборній, 6а щодня з-під руки керівництва виходять стоси різних важливих «паперів».
Ось, як приклад, на останньому засіданні сесії депутати підтримали близько 30 різних рішень. Для розуміння, кожне рішення – це прецедент для новини, для пояснення громаді тих чи інших моментів. І в інших міських радах по Україні, як правило, так і працюють: «розжовують» усі проєкти, рішення, розпорядження. Піаряться також – не без цього, але, принаймні, працюють як ПРЕСслужба, а не як приватна ПІАР-група.
У нас тим часом – квіти з целофаном, грамоти, Бунечко, Грищенко, Пушкаренко… Ось, мовляв, як все гарно, земля крутиться, а про нюанси з бюджетами, із закриттям шкіл, із боргами підприємств – вам навіщо знати? Ще збунтуєтеся. Ні-ні, ще чого. Краще про грамоти читайте.
