Це вже не місце поховання людей — саме поховання добуває віку
Напевно, у Малині є багато людей, які чули про таке кладовище, але ніколи там не були, й не дуже уявляють, де воно розташоване.
Лише безсніжна зима дає змогу розгледіти давні поховання. Влітку тут будуть непроглядні хащі.
Сьогодні кладовище зустрічає однією новою (чи оновленою) меморіальною спорудою з табличкою, на якій текст на івриті…
Технологія гугл-об’єктив допомагає прочитати напис:
Асоціація «Халі Цадикім – Гедар Авот» Ра Аль Падубай Третій * П.Н. * Раббі Гедалія, син рабина Ізраїля ЗІА з Малина * онук:Раббі Іцхак Іцхак Рубін Кременчуцького ЗІА Наш Святий Раббі Нахман з Бреславського ЗІА Раббі Аарон з Чорнобильського ЗІА * Зять салавітського ЗІА рабина Пінхаса * Виконував обов’язки рабина міста Малина * T.N.C.B.H.
Це і все, що є нового й світлого на кладовищі. Достатньо погляду, щоб подумати: недарма його називають «Старим»… Це вже не місце поховання людей — саме поховання добуває віку.
Природа плете чудернацькі узори з гілок, немов говорить: «У житті бувають не лише лаври, бувають і тернові вінки…»
Вікі підказує — це єврейський мацевот. Двома основними типами єврейських надгробків є стела і саркофаг. Стела-мацева має, як правило, форму вертикальні плити (типово для ашкеназі) з написом і рельєфним або різьбленим зображенням. Зазвичай, стела встановлювалася на надмогильних каменях, які могли мати вигляд короба з окремих плит або цільного блоку з плоским або скошеним на два-три скати верхом.
«Більшу частину надгробка займає епітафія, яка багато говорить про особистість покійного і його благих діянь, а також є чудовим джерелом генеалогічної інформації. Епітафія має чітку структуру і містить, як правило, чотири елементи: вступну формулу, ім’я похованого, дату смерті і благословення», — знову вікіпедія.
Дату смерті зазначали за єврейським календарем, але на кладовищі у Малині можна зустріти ще й позначення прізвища російською та дату смерті за звичайним календарем. Можна розгледіти 1932 рік, 1935-й, 1941-й…
Загалом плити на кладовищі не відрізняється багатим декором — ховали не дуже заможних євреїв. Більшість надгробків вилиті з вапняно-цементного розчину. Можливо, гранітні плити були «реквізовані».
Для єврейських цвинтарів є поширеним пам’ятник у вигляді стовбура дерева з обрізаними гілками. У Малині є й такий…
Є різні версії появи таких надгробків. Наприклад: стовбур з обрубаними гілками ставили на надгробках родин, де померло багато дітей. Також на могилі чоловіка, зі смертю якого завершувався рід, або де поховані молоді незаміжні жінки.
Цікавий факт. Сьогодні Зірка Давида (шестикутна зірка) – визнаний іудейський символ, але національним атрибутом для євреїв став лише в XVIII—XIX століттях. Зображення на надгробку зірки Давида набуло поширення на території Російської імперії лише в самому кінці XIX ст. — на початку XX століття.
Здалеку цей пень старезного, як і саме кладовище, дерева, виглядає сакрально й може видатися за монумент, який стоїть на розі вулиць, що огортають місце поховань.