Гротеск — химерне поєднання фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного
Останній блог на тему храму у центрі Малина, в якому нині оселилася Російська Православна Церква Закордоном (Агафангела).
У ці справи церковні мене завела цікавість — як так сталося, що на найпочеснішому місці, на Соборній площі, існує церковна громада, яка не є по своїй суті українською, хай хоч вони й проти путіна. Та чи всі, хто проти путіна, за Україну?
Ця історія з одного боку гротескна, а з іншого — кримінально-детективна. Це історія шахрайства, нескінченних судів мирських та конфліктів, але ніяк не Божа.
Свою цікавість я задовольнив. Не скажу, що знаю все детально, але хронологію подій відтворив. Як і те, хто проти кого, кому що належить, і хто у що вірить.
Сьогодні поясню, що ж таке РПЦЗ (А), щоб, принаймні, ті 22%, які «цікавилися, але так і не зрозуміли», прозріли. Або й загалом — «квартирантів» треба знати.
Почнемо з опитування, яке було в Телеграм-каналі MALYN.MEDIA. 240 учасників, звісно, це не показник, але маю думку, що ширша аудиторія показала б схожі результати.
Найочевиднішим результатом є те, що мало хто розуміє, що там діється.
Омину питання власності на землю й споруду, а зверну увагу на те, що ж таке РПЦЗ (А) сьогодні, бо саме віряни цієї церкви користуються храмом.
Коротко: РПЦЗ у 2007 році возз’єдналася з РПЦ. Проти возз’єднання категорично був Агафангел (Пашковський). Тоді він і його прибічники відкололися від РПЦЗ і створили власну релігійну організацію.
Позаяк РПЦЗ нікуди не поділася, то тих, хто відколовся, варто позначити інакше — маємо РПЦЗ (А). Додалася перша літера від імені предстоятеля.
Офіційно в Україні зветься «Релігійна організація «Єпархіальне управління Одеської єпархії Руської православної церкви закордоном».
Предстоятелем є митрополит Агафангел (Пашковський), його резиденція розташована в Одесі. Кафедральний собор — Михайлівський в Одесі.
Знаємо, хто такий митрополит Агафангел — знаємо, що за релігійна організація в храмі на Соборній площі.
Що говорить Агафангел (Пашковський):
- В Україні йде війна глобалістів за те, чиєю колонією буде Україна.
- Поміж двох зол (путін і захід) вибираємо менше.
- «Ми русскіє» і «на Украінє» — фрази показові й часто повторювані.
- Винен тільки путін і та влада, яка є в кремлі. Історична росія не винна.
- Переживає, що спаплюжили царський триколор, використовуючи його поруч з радянським червоним.
- Української культури не існувало.
- Богдан Хмельницький сам попросився до московського царя, щоб Україну захистили.
- Росія завжди захищала Україну.
- Не підтримує українську церкву, культуру і «всьо ето» — «Она мне чужая в общєм».
Місцеві агенти церкви скажуть, що це все «заказуха», «ексрегіонали», «перефарбовані», тому далі цитати з інтерв’ю Агафангела (Пашковського).
«Сейчас тоже такой стереотип, русский это плохо, отсюда идет уничтожение же самой культуры, попытка уничтожить даже саму русскую культуру, это снос этих памятников, отрицание исторических заслуг. То что здесь Российская Империя сделала для Украины, это все сейчас не считается…. Но я надеюсь, когда закончится эта война, то все потихоньку конечно станет на свои места…»
«И самое для меня такое неприятное, что вот эти вот агрессоры тут, Путин, что они взяли русскую царскую символику, они такой вред вот нашей истории всей, всему, что было хорошего приносят, когда с этим триколором царским и с красным знаменем, вот они параллельно заходит, ставят памятник Ленина и вот этот триколор, и красное знамя…»
«Дай Бог поскорее закончилось и может быть это все как-то восстановится и все, потому что не русские же завоевали украинцев, Богдан Хмельницкий сам попросился, попросил защиту у московского царя. Присоединилась Украина с Россией, и действительно этот московский царь защищал Украину от всех нападок. Вот русские здесь вели войны по защите Украины от поляков, там от разных, там Австро-Венгерской Империи…»
«Здесь же когда Богдан Хмельницкий соединялся, даже государства не было. Здесь было Запорожское войско, юридическое лицо, с которым можно было там заключать какие-то договора. Московский царь соединился с Запорожским войском. Не было никакой другой возможности, потому что настолько тяжелая была ситуация, что постоянно были войны и Россия защитила Украину в этот момент и как бы но это все забыли. Считается, что она не защитила, что они напали, захватили, поработили…»
«По большому счету сама Украина попросила Россию ее защитить в те времена. Когда Богдан Хмельницкий соединялся с Москвой вот, так что там не только все черное, как сейчас нас пытаются представить, но было много света, было много названий совместных как бы Россия Украина. Сейчас это все убирается все, все, что с Россией связано убирается. Остается только украинское…»
«Так что понятно, что то, что делается здесь на Украине мне тоже не все это нравится, потому что вот эта украинская культура, которую сейчас здесь пытаются как-то так они насаждать возрождать, то есть ее украиноязычной культуры как бы и не было. Ее не было, тут даже Тарас Шевченко был русскоязычным и писал по-русски дневники и рассказы по-русски, он стихи писал по украински…»
«То есть то, что сейчас тут делается, это для меня например, это чужая культура в общем-то, это мне непонятна культура, ну я не буду там хорошая или плохая, там есть польская культура там венгерская там еще какая…»
«Я не говорю, что они плохие, но они как бы не для нас, у нас есть своя культура, вот наша культура, русская культура, а вот то, что здесь делается, создается что-то чужое. Но здесь приходится выбирать между тем чужим и Советским Союзом…»
«Между этих двух зол, приходится выбирать то, что даст нам возможность хоть как-то служить и дышать, как то развиваться там может быть даже. Если придет эта советская культура, то советская власть нас просто здесь закроет, будет нам конец, все. Так что вот, вот такое положение, это не то, что я поддерживаю эту украинскую, вот там церкви, культуру все это. Она мне чужая в общем то, но я еще раз говорю из двух вот этих зол приходится выбирать то, что дает нам возможность как-то жить и развиваться…»
Це все можна почути з вуст предстоятеля церкви.
Інше відео про «глобалістів», в якому Агафангел приготував нам місце колонії (без варіантів), можете пошукати самостійно на тому ж каналі.
І тут скажіть, що це, як не гротеск?
На Соборній площі — площі єдності всіх українців, оселилися люди, яким ця культура «чужая в общем то».
На площі, з якої проводжають в останній земний шлях загиблих воїнів зі всієї Малинщини, стоять збоку якісь люди та обирають «из двух зол меньшее».
Глобальний захід дає їм «возможность как-то жить и развиваться». То для чого тоді обгорнулися прапором США, якщо це зло?
І найбільший сміх (із сумом) — хто тільки не приносив жертву цим людям. Чиновники — від малого до великого — після обстрілів проїхали через це місце й публічно показали цей вівтар.
А «квартиранти» живуть. Живуть та ще й вимагають:
«В Малине представители местной власти заявили о. Георгию, что не будут помогать восстанавливать Покровский храм, если они из РПЦЗ не перейдут в Украинскую церковь. В то же время, эти же власти несколько дней назад предоставили УПЦ МП помещение для богослужений. Выходит, в городе Малин Житомирской области в Украине пропутинская власть?» (Агафангел Пашковський).
ПО ТЕМІ:
Про символи — цей храм став символом, і він має бути українським
Хто будував храм у центрі Малина
Шляхи Василя Демченка — у продовження теми храму РПЦЗ у Малині
Про безпардонну підробку малинської РПЦЗ
«Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів» (І. Нечуй-Левицький).
