Знову про перейменування вулиць
Але поглянемо у зворотному порядку.
Ще й сьогодні, у 2023 році, у Малині бояться міфічного «націоналізму». На скромне «а може щось…» — у відповідь чуємо стоголосе «карул, грабят, хулігани зрєнія лішают!!!»
Чому так? На моє переконання, через тихий саботаж. Якби було цілеспрямоване просвітництво, не було б такого дикунства (іншого слова не знайду). Дикунство — у 2021 році цуратися імені Героїв Базару.
А якщо поглянути назад, то… де те ПРОукраїнське? Нема. З 1991 року й до 2015 року, коли прийняли Закон про декомунізацію, спромоглися вживити в міське середовище Грушевського, Винниченка, Огієнка, Стуса й Українських Повстанців. І то, «Українських повстанців» — варіант компромісний, бо були й шок-варіанти, як то: «Повстанці УПА»… Та ви шо?!!! Але натомість маємо тотальне вживлення героїки ВВВ (саме так, а не інакше — Великої Вітчизняної). Далі перейшли до «миру й злагоди».
Так і хочеться запитати, а чи нема у нас вулиці «Малинських пристосуванців»?
То, що ми маємо до того часу, коли держава змусила перейменовувати у 2015 році з року здобуття незалежності?
1992 рік — рік нейтрально-проукраїнський період. Є ейфорія, але й так…щоб не нариватися.
| 1992 рік | Вокзальна площа | 60-річчя Жовтневої революції |
| 1992 рік | Соборна площа | площа 25-го Жовтня |
| 1992 рік | Антоновича вулиця | Косіора |
| 1992 рік | Винниченка вулиця | Карла Лібкнехта |
| 1992 рік | Грушевського вулиця | Карла Маркса |
| 1992 рік | Дібрівська вулиця | новоутворена |
| 1992 рік | Кривенчука вулиця | Свердлова |
| 1992 рік | Лисенка вулиця | Рози Люксембург |
| 1992 рік | Огієнка вулиця | Дзержинського |
| 1992 рік | Приходька вулиця | Орджонікідзе |
| 1992 рік | Стуса вулиця | Павліка Морозова |
| 1992 рік | Українських Повстанців вул. | Чапаєва |
1993 рік — рік вшанування героїки ВВВ, стара гвардія пристосувалася до нових умов. Ейфорія минає. Такую страну прасралі!
Якщо ви дочитаєте й не все зрозумієте, поверніться до цього посилання: Вбоге Духом місто Малин: Панове депутати! Прошу нічого не перейменовувати, поки…
| 1993 рік | Бакланова вулиця | Піонерська |
| 1993 рік | Барміна вулиця | Калініна |
| 1993 рік | Вайсера вулиця | Клари Цеткін |
| 1993 рік | Грищенка вулиця | Крупської |
| 1993 рік | Єгорова вулиця | Бєлінського |
| 1993 рік | Захарченка вулиця | Ворошилова |
| 1993 рік | Кузнєцова вулиця | Постишева |
| 1993 рік | Романенка вулиця | Кірова |
| 1993 рік | Яремчука вулиця | новоутворена (вчитель) |
1993 рік — показовий рік. У 1995-му додали сюди ще й вулицю Сім’ї Сосніних. Це відкат, «назад в прошлоє», свідоме розставляння міток.
Ну а далі? Ближче до 2000-их: «Рєбята, давайтє жить дружно!»
Навіть облом табличку зробити, напишу в рядок: Каштанова (1995), Квітнева й Садова (1996), Вишнева, Джерельна, Зоряна, Світанкова (2000).
Фурор — не Малин, а Швейцарія, так все нейтрально.
У тому ж 2000-ому засунули в кущі Князя Мала (для чого? весь час думаю…)
А тепер поверніться до списку й запитайте себе: галасу багато, а де наше? Той, хто тримався за старе, постійно зображає із себе жертву, й крутить кіно надалі.
Не брав до уваги період «примусу» — період дії закону про декомунізацію, але скажу, що у Малині його виконали лише у 2022 році. Чому? Та той же саботаж…
Саботаж і диспропорція.
А тим часом в мерії викручуються, як в’юни, аби тільки не торкатися питання дерусифікації. Пушкіни-Лєрмонтови сидять на валізах, але нікуди не їдуть.
