Фільм «ДМБ» нафарширований цитатами, які глядач розтягнув по всіляких контекстах і використовує для підкреслювання особливої іронії, сарказму чи тролінгу. І не думалося, що доведеться цей тролінг застосовувати щодо посадовця високого рівня, упійманого днями на хабареві — до пана Суслика.
«От взяти хоча б мене — ким я був? А ким став? М’яко кажучи, всім! А чому?», — іронічно транслює цитата думки того, хто отримав статус вищий, ніж у пересічного. Але от чому при посаді і непоганій зарплатні людина починає брати хабарі?
І знову мені цитата допомагає: «Що наше життя? Гра! А найазартніша гра починається тоді, коли на кону твоє здоров’я, а ще прикольніше — коли життя».
Ото в самісіньку десятку! Бо біля ковіду стільки грошей закрутилося, тим паче у галузі охорони здоров’я! А дефіцит кисню таку сприятливу атмосферу створив — у коридорах влади аж протяги загули і почали висмоктувати фінанси…
Ну, це я фантазую. Чи, може, повторюю плітки, почуті в чергах і транспорті. Бо логічно думати, що в ковідній метушні відмито чималенько грошей, а подекуди бюджетні грошенята попливли не туди, не в ті руки.
«Ви знаєте, що я вам можу сказати, і я знаю, що ви мені можете відповісти» на цю тему.
О так!
І от сталося: чиновника упіймано на гарячому. Інтернет вибухнув цією новиною. Вона поширювалася з шаленою швидкістю у всіх напрямках. Найпотужніші ковідні торнадо переміщали із бюджетних статей одних витрат у статті інших витрат суми, у яких нанизано чимало нулів на хвіст… чи ні?
Ніхто, крім Бога і сумління, що власне є сукупною категорією і синонімами, не знає, скільки зловживань вчинено під шумок загрози вірусу. А він є? Вірус тобто.
«— Ти бачиш суслика?..
— Ні…
— І я не бачу… А він є!
— Он як…».
Так, від ускладнень після ковіду померло багато людей. І жарти тут некоректні. Та, мабуть, статистично масштаб втрат наближається до втрат після пережитих нами раніше свинячих, пташиних та інших грипів. Не менше. Але і не більше.
Розумію, хтось може обуритися. Однак якби всі хворі від усіх грипів обліковувалися чи фіксувалися у лікаря, а не були на домашньому самолікуванні, то ми б усі злякалися статистиці минулих епідемій і теж назвали б їх пандеміями. І тоді б теж були зловживання у витратах бюджетних коштів чи у вимаганні відкатів.
Та то є гіпотези, бо ті грипи минули, а корона — ще ні.
І якщо вірус шельму мітить, то чого так кволо і зрідка? Невже один Суслик на всій Україні виявився непорядним? Чи він просто «вляпався»? Не на того нарвався? Комусь дорогу перейшов?
Запитань більше, ніж відповідей. І думалося знайти хоча б якісь відповіді, ну, наприклад, у голови ОДА Віталія Бунечка. Він мав якось відреагувати, щось сказати хоча б нейтральне. Анітелень! Новини про гуманітарні акції, про тарифи, ще щось…
А про те, що у нього, батька області, колишнього посадовця СБУ «поросятко мутантом виявилося», цитуючи все той же «ДМБ», а він про те не знав нічого — просто не віриться. Так область всю і розтягнуть на відкатах, так і роздягнуть під ковідний шумок.
Десь закрадається крихітний сумнів: раптом Суслик зовсім не такий страшний, як його малюють, а маленький, пухнастий гризунець, що завжди старався і ретельно вигризав для області ресурси й оптимальні рішення проблем у сфері охорони здоров’я в страшну епоху коронавірусу, не кладучи ані зернятка чужого до своєї кишені?
Бо як озирнешся, всі вони, суслики упіймані, такі. Пухнасті і ухилясті. Тут одягли кайданки, а тут — глянь — немає суслика, або якщо є, то комфортно врятований вже на іншій, нічим не гіршій посаді. О де генетика виживання!
У нас одна комаха з гарними крильцями попалася була з поплічником на хабареві в руки тим же есбеушникам, і що? Та нічого! Тільки імунітет проти звинувачень та карних справ міцнішим став. Та хіба він один був упійманим (і не раз!), а потім укинутим, як та щука, у воду?
За кермом у нас посадовець може бути під градусом, а потім спокійно претендувати знову на посаду. А що? Звичка — штука сильна. Посада — це як залежність наркотична.
Ми всі розуміємо, що ці лови, полювання на хабарників — просто гра, такий собі мєждусобойчик у колах еліти, влади й інших баловнєй. Щоб одного приструнити, іншого милостиво врятувати, а ще іншого на певний час посадити на голодний пайок. У котрого суслика здерли хутро і пустили на шубу? Та у жодного!
Так само буде і з очільником нашої поліції. Ну, злетів через неправомірні дії підлеглих і перевищення ними повноважень! Ну, показала себе паршива вівця чи декілька овець у лавах поліції (є ж і гідні поліціянти), відділок якої він очолював. Вівці — вони і в поліції вівці, хоча й під шкурою вовки ховаються. Їх, вівце-вовків, може, і покарають за вдіяне. Бо хто ж знав, що дядечко жертви нападу виявиться теж високопосадовцем…
А здебільшого сусликів не карають. Бо це особлива категорія. Ступінь їхнього виживання навіть в умовах дефіциту кисню і бюджетних коштів дуже високий. Бо: «Я тут, я там, я завжди…», — підказує мені цитата із фільму «ДМБ».
Досить. Насправді не до жартів. Це злий сарказм. Бо мало чиновників у нас розплачуються вильотом на дембель. Так мало, що і згадати не можу жодного прізвища.
І от в області одночасно трапилися два жахливі інциденти (злочини, насправді).
Що лишиться від шуму і резонансу через декілька тижнів? Переповнений коментарями Фейсбук чи лаконічні й безжальні абзаци вироків?
Ірина Лузанчук.
