Основні претензії стосуються того, що підприємці свідомо порушують законодавство і розбудовують ферму упритул до місцевого ставка. Та ще й на заповідній території…
«Ось так трудишся усю весну, літо, плекаєш ту городину, і в одну мить — все йде коту під хвіст.. А все через те, що «хазяї» все скуповують та скуповують ту худобу. Без упину привозять бідолашних тварин, не задумуючись, що вже не можливо їм дати раду…» — таким дописом днями поділилася у фейсбуці жителька села Лумля, що на Малинщині, Людмила Марущенко. І прикріпила до посту фото стоптаного городу, по якому прогулялося стадо корів.
Вже під час телефонної розмови дізнаємося, що жінка мешкає одразу навпроти П (ПО) СП «Малинівське», яке власне й займається розведенням цієї худоби.
«Ми не проти цієї ферми, але нас турбує, що її власники поводяться зухвало, не чують людей і перетворили село на суцільну ферму. А ми хочемо жити у селі, а не на фермі», — каже пані Людмила.
Як аргумент до свого невдоволення вона наводить кілька факторів: незаконно встановлені електропастухи, забудова прибережної зони всупереч законодавству, розбиті дороги… А також недбалий догляд за худобою і як наслідок — неприємний запах, постійне ревіння корів, трупи тварин по селі, потоптані городи голодними коровами тощо.
Корови на городах
І хоч фермери після збитків на городах переконують, що «загладили конфлікт» з громадою і компенсували людям городину пшеницею, самі ж селяни не заспокоюються і запевняють: миритися із наслідками діяльності аграріїв – не будуть.
«ВСІ НЕЧИСТОТИ ТЕЧУТЬ У РІЧКУ»
Обурена діяльністю ферми й інша мешканка села — Тетяна Сотніченко. У розмові з нашим видання каже: громада Лумлі вже втомилася від такого сусідства.
«Наше село було мальовничим до тих пір, поки сюди не зайшли люди, які не відчуваються під ногами землі та не дбають про неї. Коли підприємство починало працювати, жителі раділи, що село розквітне.
Натомість ми перетворюємося на вигрібну яму… Спочатку привезли кілька сотень корів, але за останній рік поголів’я почало зростати у геометричній прогресії.
Ми навіть боїмося уявити, скільки там насправді тих корів зараз. Тисяча, дві… Також розпочали масово рости корівники, які розташовані від будинків на відстані 20 метрів», — розповідає Тетяна, цитуючи слова бізнесменів про те, що «вони працюють на своїй території і мають право на це».
А віднедавна на прибережній зоні, за кілька метрів до водойми поставили бетонний паркан, до якого впритул побудований корівник.
«При тому, що згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річки прибережні захисні смуги повинні становити 50 метрів. Мало того — щоб розширити прибережну смугу, власники ферми просто засипали частину ставка. Далі господарі самовільно захопили землі загального користування, поставивши електричний пастух до самої річки, навіть пройти неможливо.
На цій частині ставка полюбляли відпочивати люди, наразі такий вид відпочинку – неможливий. На прохання жителів зняти огорожу — ніякого реагування. Всі нечистоти від тварин течуть в річку, що може призвести до екологічної катастрофи. При цьому наша річка є об’єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, площею 13,2 Га», — нарікає Тетяна.
Мешканці скаржаться на залізобетонний паркан упритул до води
Рішенням сесії сьомого скликання Житомирської облради влітку 2019-го справді створений ландшафтний заказник місцевого значення «Круча», який включає території на околиці села Лумля.
Такий статус присвоїли для збереження мальовничого ландшафтного комплексу, у складі якого водосховище на річці Лумля. Тут зростають водні та прибережно-водні види рослин, в тому числі такі, що занесені до Червоної книги України — сальвінія плаваюча і водяний горіх.
Після цього Малинівська сільська рада, у склад якої входило село, взяла ці території під охорону. Втім зараз ця земля аж ніяк не нагадує заповідну, наголошують мешканці Лумлі.
Зі слів Тетяни, залізобетонний паркан розташований у 2,5 метрах, що майже унеможливлює доступ до водойми й перехід на іншу сторону заказника «Круча».
Також Тетяна розповідає, що по території села зустрічаються трупи телят і підтверджує це фотографіями…
ЩО КАЖЕ СТАРОСТА
Про цей конфлікт ми також поспілкувалися зі старостою Малинівського старостинського округу Володимиром Савченком. Він погоджується з тим, що огорожа на прибережній зоні у такій близькості до ставка встановлена незаконно.
«Я з ними (з П (ПО) СП «Малинівське» — ред.) говорив про це із самого першого дня, коли вони почали роботи. Але реакція – нульова, скажемо так. Запахи є, дороги також розбиті. І це не дивно. Якщо ними їздять трактори із вантажем по 20-30 тон, то як тут не руйнуватися», — коментує Савченко.
На цьому відео видно, як води від ферми стікають у ставок
На запитання, як він як староста збирається вирішувати проблему людей, інтереси яких він представляє, відповідає наступне: «Переконаний, що цю проблему реально вирішити. І дуже просто. Треба лише прислухатися до людей. От і все. Вони тільки «за», щоб на території села працювало фермерське господарство, але коли виникають такі нюанси, то тут… Самі розумієте. У селі залишилися практично одні жінки, їхні чоловіки на фронті. Вони хочуть, щоб до їхнього повернення ще щось залишилося».
Савченко також зазначив, що на підприємстві працевлаштовані четверо осіб із села і зазначає, що «могло б і більше людей працювати, але через ці нюанси поки що є так».
ПРО ЗБОРИ ГРОМАДИ І ЗВЕРНЕННЯ У ПОЛІЦІЮ ТА ГЕНПРОКУРАТУРУ
Жителі Лумлі вже кілька разів збиралися на збори громади. Попри те, що, забігаючи наперед, у коментарі MALYN.MEDIA керівництво ферми говорить, що цей конфлікт – це справа рук «кількох жінок», на зборах громади збиралося близько пів сотні мешканців.
На одних із таких зборів представник фермерського підприємства Леонід Мартиненко, який, до слова, раніше був колишнім перший замом міського голови Малина, запропонував жителям села Лумлі за рахунок ресурсів села — піску або чорнозему — облаштувати зону відпочинку, без зміни залізобетонного паркану. Тоді ж Мартиненко заявив, що зносити цю огорожу ніхто не буде. Мешканців, звісно ж, це не влаштувало.
Окрім таких зборів, селяни також направляли звернення міському голові Олександрові Ситайлові з проханням пояснити ситуацію і втрутитися. Голову громади також запрошували на збори, проте, зі слів Тетяни Сотніченко, мешканки села, мер прийшов тільки раз.
«І то тільки після того, як ми почали штурмувати зверненнями Коростенську адміністрацію. Тоді Ситайло нарешті відреагував і приїхав разом із першим заступником РДА Сергієм Кириченком. Але під час такої зустрічі ми так і не почули, чи мають фермери дозволи на розбудову ферми. Не почули ми і пояснень від мера, чому він ігнорував наші звернення і запрошення на збори громади», — каже Сотніченко.
Мешканці села також направляли звернення у Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури щодо того, чи видавали дорожники дозволи на встановлення електропастухів вздовж «Варшавки», поблизу села. І отримали відповідь, що жодних дозволів на встановлення конструкції «Малинівське» не отримувало. (Дивитися на фото)
Окрім цього, селяни підготували також звернення до Офісу Генерального прокурора з кількома зауваженнями. У ньому, зокрема, посилаються на ст. 60 Земельного кодексу про відступи від водойми, а також пишуть про порушення ст. 61 цього ж кодексу, яка обмежує господарську діяльність на прибережних захисних смугах.
Наступні зауваження стосуються порушень Водного кодексу. Зокрема, статті 99, яка забороняє скидання у воду відходів.
Пишуть також про порушення Закону України «Про природно-заповідний фонд», який забороняє будь-яку діяльність на заповідній зоні, яка може зашкодити їй. Водночас мешканці виявили, що впродовж 2022-2023 рр. на території прибережної захисної смуги заказника «Кручі» фермери скидають відходи у ставок, руйнують покрив та ведуть будівництво. І так далі…
Селяни також викликали на місце поліцію, і правоохоронці навіть порушували кримінальну справу за фактом самовільного захоплення земель, однак справу вже закрили.
МЕР ПРОПОНУЄ УКЛАСТИ СОЦІАЛЬНУ УГОДУ З ПІДПРИЄМСТВОМ
Голова Малинської громади Олександр Ситайло під час зборів висловився, що громада повинна розуміти – «підприємство як працювало, так і буде працювати…згідно з норм». Мер запропонував створити ініціативну групу з представників громадськості та самостійно укласти з підприємством якусь соціальну угоду – дослівно…
«Ідеально було б додати в цю ініціативну групу старосту. І щоб ця ініціативна група відстояла інтереси громади села Лумля. І це все має бути викладене на папері», — так сформулював своє бачення ситуації очільник Малинської громади.
Із залу люди вигукували, що ініціативна група вже подавала заяву на ім’я мера, але відповіді не дочекалася. На це питання Ситайло так і не відповів. Щоправда, вкінці зазначив що він «на стороні людей» і що міська рада вже погодила аграріям оренду ще однієї землі, на території Пиріжківського старостинського округу, куди вони згодом частково переїдуть і проблеми начебто автоматично зникнуть.
Слова мера під час зборів громади
Також під час цих зборів Олександр Ситайло згадував, що на звернення органів місцевого самоврядування, зокрема, Коростенської РДА відкрито кримінальне провадження.
«Якщо слідство встановить факти порушення, винні будуть притягнуті до відповідальності», — зазначив тоді мер, але, як бачимо, слідство не знайшло порушень у роботі ферми…
До речі, про діяльність «Малинівського» міський голова у позитивному руслі розповідав в одному з інформаційних сюжетів про життя нашої громади під час війни.
Був на засіданні громади й заступник міського голови Павло Іваненко. На питання людей, чи видавала мерія дозвіл на розбудову ферми, він відповів, що це «план на будівництво і його видають у Житомирі — Державна інспекція будівельного контролю».
«Ми не знаємо, чи є такий документ. Інспекція може не повідомляючи міську раду надати такий дозвіл. Є Господарський кодекс, згідно з яким ми не маємо права вмішуватися у господарську діяльність», — висловився Іваненко.
Аргументи жителів про те, що ця господарська діяльність порушує законодавство і міська влада повинна реагувати — тоді залишилися без відповіді.
Водночас керівник «Малинівського» Руслан Райнич у коментарі MALYN.MEDIA каже: бізнес ведуть у виключно правовому полі. Обурення людей він розцінює як «емоційні вискочки».
«Якщо в нас була зроблена проєктна документація, і все було погоджене, то як там може бути порушення? Нам її затверджувала Коростенська адміністрація. Конфлікту, на мій погляд, немає. Я ж не питаю, що кожен вдома тримає, і не йду в сільську раду і не записую скільки бичків, скільки собак і котів, і чи є в нього каналізація, і куди вона тече.
Це емоційні вискочки деяких людей. Пальців двох рук не вистачить, щоб перерахувати все те, що ми зробили для села, а вони на емоціях розказують, що ми старості гроші носимо. У даній ситуації я не бачу конфлікту, народу пояснили, народ заспокоївся», — сказав Райнич.
На запитання, чи планують вони все-таки зносити бетонну огорожу, відповідає: «Ми ж на своїй території?!»
Коментар по темі:
Наталія Парфіненко, депутатка Малинської міськради, була головою Малинівської сільської ради, коли у Лумлі створювали заказник:
– Ще коли йшло будівництво корівників, я на сесії двічі порушувала це питання. І попереджала міського голову, що є конфлікт. Але чомусь не дослухалися. Коли розпочалося будівництво, до мене звернулися мешканці Лумлі і я допомогла їм сформувати звернення на міську раду.
По-перше, порушений Водний Кодекс, бо до водного об’єкта не витримана санітарна зона 50 м. По-друге, та водоймавіднесена до заказника і там заборонена будь-яка господарська діяльність, тому що там є рослини з Червоної книги. А оскільки ці корови поряд, то рослинам там не вижити.
Насправді мені навіть трохи обідно, що склалася така ситуація. Свого часу ми від одних боронили цей ставок, а вийшло, що все дарма, бо прийшли інші. Я була на зборах громадськості, викликали поліцію, але вони чомусь порушень не знайшли. Так само як і міська рада.
Є незавершені питання щодо технічної документації на цей ставок. Це правда. Фермери вводять громаду в оману і кажуть, що ця вся каша заварилася через те, що начебто тоді, у 2019-ому, ми не завели кадастровий номер на цей ставок. А відтак, що вони нічого не порушують. Але заказник затверджувала Житомирська адміністрація спільно з Департаментом екології. Є всі документи.
Вони давали природоохоронний припис на сільську раду (Малинівську, – ред.), тепер він перейшов у міську раду і там жодної вимоги про те, що треба терміново створити кадастровий номер, не було. Водний об’єкт є, заказник є… Відповідно є і порушення. А всі ці розмови про відсутність кадастрового номера потрібні лише для того, щоб ввести людей в оману. Дехто вірить навіть.
У березні 20223-го міська рада прийняла рішення про надання дозволу на розробку технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки у Лумлі для рибогосподарських потреб. На це виділили і гроші. Але що це змінить? Як на мене, нічого.
Ви ж чітко почули від бізнесменів, що вони не збираються зносити паркан, правильно?! Є купа річок, які не мають кадастрового номера, але на них поширюється законодавчі вимоги. А тут чомусь закони обходять.
Ситуацію можна вирішити. Для цього треба відступити тих 50 метрів, але це гроші фермерів. Невідомо, чи вони будуть готові так просто з ними розлучатися. Тому треба боротися, бо через відходи з того ставка скоро нічого не залишиться. «Плюс» я так розумію досі ніхто не знає, скільки там тих корів. Якщо там понад 1000, то вони б мали взагалі за кілька кілометрів від села вести свою діяльність.
