І до чого тут російська культура
Ось такий допис в телеграм-каналі MALYN.MEDIA:
«Малин — місто поціновувачів російської літератури й культури.(https://t.me/MalynMedia/1717)
А от щось своє, на задвірках. Князя Мала впихнули в «неудобне» місце. Наче є, а наче й нема.
Є у Малині ще одна пригнічена вулиця з вагомою назвою — Київська. Сьогодні вона десь там, біля аеродромівських городів. А раніше вона була більшою і ближчою до центра міста.
Важко сказати, хто вирішив викреслити зі списку малинських вулиць Київську, але це було. Не жертвувати ж іменем якогось вєлікава паета чи радянського діяча?
Вулиця Київська перейменована у вулицю Дорошок…
Так, Дорошок — колишня Київська. Перейменували наприкінці 1950-х.
Але навіть за радянської влади зрозуміли, що не це комільфо, викреслювати «столичну» вулицю, тож у 1977 році від вулиці Дорошок відкраяли кусень і повернули йому назву «Київська». Чи то збоку притулили, ніби там і було».
Цей текст продублювали у фейсбуці, де є коментар:
«Яка дивна підводка про російську літературу і культуру: вул. Київську перейменували на честь малинчанки, котра боролася з фашистами. Постать учительки Дорошок можна, можливо, інтерпретувати по-різному, але до чого тут російська література і культура?»
До чого тут російська культура? Так, до чого вона тут? Для чого? Чому? Мені байдуже на російську культуру… Але чому сьогодні, у вересні 2022 року, цієї культури аж стільки у назвах вулиць? Це, як мінімум, дикий дисбаланс. Це несправедливо забуте й стерте з пам’яті своє — та ще й причавлене «російським». Це елемент пропаганди. Тут мовиться про назви малинських вулиць, а не про російську культуру.
Тепер про Євгенію Дорошок та вулицю Київську.
Чому перейменували саме вулицю Київську? Я не маю відповіді. Можу лише передбачити, що це суто пропагандистська дія.
1970-ті й 1980-ті роки стали роками тихої й тотальної русифікації. Кожне сільське теля, яке їхало на навчання у Київ, після Бородянки в електричці починало «чтокать». Може, й вулиця Київська муляла око якомусь другому секретарю райкому чи заввідділу пропаганди?
Не знаю.
Бо що, як не вулицю Суворова (Шпаковича, Селищанську) називати вулицею Дорошок?
Де жила й загинула Євгенія Дорошок? На вулиці Суворова. У якій школі була вчителькою? У третій школі…
Не піднялася рука на Суворова? Та ясно, що ні, бо отримали б по шапці. Бо це ім’я було запатентоване радянською владою для обов’язкового використання.
І тут треба розуміти, що попри героїзм, попри трагізм, радянська ідеологія використовувала імена і Сосніної, і Дорошок для творення нової нації — нації радянських людей.
Ідеологія «радянської людини» й сьогодні переважає у Малині. Чого тільки варте було затяте протистояння наприкінці минулого року, аби вулицю Ватутіна не назвали вулицею Героїв Базару? Або ж буря, коли школу №1 хотіли залишити без імені Ніни Сосніної? А буря була знатна — у депутатів рука не піднялася сотворити таке «кощунство»…
Ні, це фото не радянської доби. 2012 рік. КПУ, ЛКСМУ, георгієвська стрічка, патріотичне виховання. Багато змінилося, багато крові… Це мало б перевернути світогляд кардинально. Але ні, якорі тримають. Зокрема, і якорі російської літератури й культури. Читайте собі, любіть, але навіщо ці літератори й митці у назвах малинських вулиць?
