«Мав, це ще в школі вчили» — коментар у фейсбуці
«1569 року після укладання Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Шляхта надала місцевому населенню магдебурзьке право», — цитата з Вікіпедії.
У кожній історії є елементи «прикрашательства», але от щодо історії Малина, то вона грубо підтасована.
У 1973 році село Городище увійшло до складу міста. То Городище тепер Малин? Малин… То які можуть бути запитання?
І почалася гра слів, дифузія історії села Городища в історію Малина. При цьому історія окремо взятого Малина тихенько приплескувалася в небуття — як в дитячій пісочниці.
Та Малин і Городище мають дві окремі історії, як, для прикладу, Малин і Малинівка, чи Малин і Слобідка (раніше Селище).
Той камінь, що на головному фото, може лежати там, де він лежить, — в Городищі біля профліцею. Але з написом, що «тут було древлянське городище» і щось про Мала.
Проте там ніяк не можна писати: «У цьому місці було закладено місто князя Мала МАЛИН». Тобто, там можна писати що завгодно, але тільки не те, що саме тут «пуповина міста».
Тож маємо великий історичний фейк, викарбуваний у камені, — понти для приїжджих.
Роздуми (й не тільки) про різність історій за посиланнями:
- Малин — не своя історія
- Малин — не своя історія: ненауковий погляд на наукову статтю
- Малин — не своя історія: фейковий замок Немиричів у Городищах
Сьогодні ще про одну байку — магдебурзьке право для Малина.
Десь на початку 2000-х це було залізобетонно. Інтернету нема, хтось сказав, десь написали, з вуст в уста передали… й отримали магдебурзьке право.
Потім ця тема згасла, бо ніяких підтверджень тому, що Малин мав магдебурзьке право, не було. Але живе ж у пам’яті народній. Хтось і сьогодні старанно править Вікіпедію й зазначає «шляхта надала» (вже сама ця фраза нікчемна, бо таке право надавали королі).
Є згадування, що це сталося на початку 18 століття, є варіант, що то був початок 19 століття.
Про це розповідають (чи розповідали) і в малинських школах…
А ось опитування у фейсбуці й телеграмі станом на сьогодні.
Як бачимо, відсоток «впевнених», що «так», вагомий. Можливо, це старанні учні малинських шкіл або ті, що заглянули у Вікі?
І що з цим робити? Не знаю. Хіба що підручники переглянути й знайти, де закарбовано цей «факт».
Малин не мав магдебурзького права. Таке право йому надала лише Вікіпедія і «хтось».
У тій же Вікіпедії у статті «Населені пункти України, яким надано магдебурзьке право» наше місто не зазначене.
На теренах Малинщини таке право надане лише Ксаверову. Та відразу прийшли буремні часи, які й поставили крапку на «магдебурзьких» перспективах цього села.
А блог цей не стільки про магдебурзькі привілеї, як про те, що історії у Малина нема. Її певний час не стільки вивчали, як підлаштовували, і варто звернути на це увагу.
