Уряд УНР готовий був підтримати навчальний заклад
Сьогодні розглянемо два цікавих документи: лист священника Федора Яворського «въ Центральную Украинскую Раду» та відповідь на цей лист.
Перед тим коротко оглянемо історію школи.
Ініціатором створення школи був Мойсей Яворський, який у 1888 році був назначений священником у село Максимовичі. У 1895 році померла його дружина й він залишився з чотирма малолітніми дітьми на руках, з яких дві глухонімі дівчинки, яким приділяв особливу увагу та хотів дати достойну освіту.
З цією метою він відвідав спеціальні школи у Варшаві, Москві й Петербурзі. Але жодна з них не влаштовувала його — занадто дорого.
Одну з дочок він прилаштував у школу для глухонімих у Владімірской губернії, а іншу віддав навчатися в київську школу живописців, бо вона вже переросла за віком.
Розлука з дітьми й бажання виховувати своїх дітей на власний розсуд, спонукала його організувати школу для глухонімих.
Після великої кількості «чєлобітних» Мойсею Яворському дали дозвіл на організацію особливої школи.
1 листопада 1897 року на власні кошти він розпочинає навчання з глухонімими дітьми. Кількість учнів — 10.
Пропустимо частину історії школи в Максимовичах. Скажемо лише, що досвід Яворського оцінили, й вчена рада вирішила перенести школу в інше місце — ближче до цивілізованих місць, щоб розширити заклад та мати можливість належного контролю. Вибір був на користь містечка Малин. Сюди у 1900 році перевели школу і самого священника Яворського.
Було створено комітет будівництва школи на чолі з дворянином Гижицьким та священниками з найближчих сіл. Процесом будівництва опікувався Мойсей Яворський.
У 1902 році школа була збудована. Але біда — пожежа, ще до початку навчання знищила і саму школу й господарські будівлі.
Навчання проводилося в тимчасових будівля, і лише через півтора року, у 1903-ому, школа була відбудована й учні перейшли у власне приміщення.
1905 рік. Знову пожежа. Школа знищена частково. Знову відбудова, яка завершена у 1907 році. З цього року життя школи налаштувалося. Та в 1909 році помер Мойсей Яворський. Його справу продовжив син, Федір Яворський, який зайняв також і місце священника у Малині.
Далі без катаклізмів. Відомо, що у 1911 році було побудоване кам’яне приміщення для майстерень. Глухонімих дітей навчала також ремеслам: «Изъ ремеслъ мальчикам преподаются переплетное, сапожное, токарно-столярное и кузнечно-слесарное: изъ рукодѣлiй дѣвочкамъ — вышивaнie, крой и шитье».
Варто зауважити, що тогочасна газета «Рада» робила критичні публікації про школу. Автори звертали увагу, що дітей навчали російською мовою, яка була не дуже придатна для сільських дітей. До того ж, з різних причин, повний курс навчання проходила зовсім невелика кількість учнів.
Ну а далі війна, революція, знову війна. Федір Яворський пише звернення до Центральної Ради. Лист цікавий, тому подаємо його в повному об’ємі.
ВЪ ЦЕНТРАЛЬНУЮ УКРАИНСКУЮ РАДУ
Въ м-кѣ Малинѣ, Кіевской губ.Радомысльскаго уѣзда 20 лѣтъ существовало Малинское училище глухонѣмыхъ, основанное священникомъ Моисеемъ Яворскимъ. Цѣлью училища было- дать возможность малосостоятельнымъ родителямъ воспитать и обучить своихъ глухонѣмыхъ дѣтей членораздѣльной рѣчи, счисленію, письму, мастерствамъ, развить въ нихъ чув¬ство гражданственности и, пріобщивъ ихъ такимъ образомъ къ культурной человѣческой жизни, освободить себя и общество отъ тяжелой обузы.
Въ 1917 г. зданіе училища было реквизировано для нуждъ тылового этапа /подъ казармы для солдатъ/, а зданіе мастерскихъ для нуждъ тылового техническаго отряда. Дѣти были распущены по домамъ и занятій въ 1917-18 учебномъ году не было.
Въ настоящее время зданіе училища является мѣстопребываніемъ 27 семействъ возвратившихся нѣмцевъ-колонистовъ и отрядовъ солдатъ нѣмецкой арміи.
Годы и пребываніе такой массы некультурныхъ людей въ зданіяхъ привели послѣднія въ полуразрушенное состояніе. Требуется капитальный ремонтъ зданій и даже переустройство ихъ.
Такъ какъ училище обслуживало не только Радомысльскій уѣздъ, а цѣлую область, то я нашелъ цѣлесообразнымъ и нужнымъ обратиться непосредственно въ ЦЕНТРАЛЬНУЮ УКРАИНСКУЮ РАДУ съ покорнѣйшей просьбой ассигновать изъ ДЕРЖАВНАГО казначейства необходимыя средства на ремонтъ или переустройство зданій Малинскаго училища глухонѣмыхъ, а так же средства на содержаніе учебной и хозяйственной частей его.
Сочувствіе къ тяжелому положенію глухонѣмыхъ дѣтей и ихъ родителей, большое количество глухонѣмыхъ и малочисленность спеціальныхъ школъ и людей для ихъ обученія побуждаютъ меня предложить УКРАИНСКОЙ ЦЕНТРАЛЬНОЙ РАДѢ и свои знанія и опытъ въ организаціи и веденіи дѣла обученія и воспитанія глухонѣмыхъ.
Ежегодно въ Малинскомъ училищѣ глухонѣмыхъ обучалось отъ 50 до 75 дѣ¬тей при пяти учащихъ. Училище имѣло пять десятинъ собственнаго лѣса /нынѣ расхищеннаго/ и неприкосновенный капиталъ имени Епифановыхъ въ 2000 руб.
Болѣе подробныя свѣдѣнія объ училищѣ имѣются въ прилагаемой при семъ брошюрѣ, а также, если окажется нужнымъ, могутъ быть сообщены мною и лично по первому требованію РАДЫ.
Пишу вышеизложенное по русски, такъ какъ украинскаго языка я еще не успѣлъ усвоить, а дѣло не терпитъ отлагательства.
Завѣдующій Малинскимъ училищемъ глухонѣмыхъ, cвященникъ 1918 г. 4-го апрѣля № 230
Не менш цікавою, хоч і короткою є відповідь. Окрім суті листа можна зрозуміти, що УНР це не якийсь фрагмент історії, як нас роками переконували, а повнофункціональний державний апарат. Якби не червона орда, можливо й сьогодні у Малині був би заклад для дітей з обмеженими можливостями.
Червня 3 дня 1918 року. Київ
Завідуючому Малинською школою глухонімих
В відповідь на Ваше прохання з 4 квітня 1918 р. за №230, в справі асигнування потрібної суми з державної скарбниці, на реставрацію Малинської школи глухонімих Департамент просить прислати, докладний кошторис на видатки, потрібні на поправку, евентуальне перероблення грунтовне, школи і содержання учительської і господарської частин.
Рівночасно, Департамент доводить до вашого відома що, тільки після одержання такого Кошторису, Правління Малинської школи глухонімих, може дістати категоричну відповідь.
Директор Департаменту, Голова Освіт. Відділу, Діловод
Скановані документи ви можете побачити нижче.
А ось такий вигляд мала школа.
Це фото — загадка. Сьогодні ніхто достеменно не вказав, де була ця школа, але автор тримається думки, що це приміщення сучасної пожежної частини.
