Як працює КНП «Малинська міська лікарня» в умовах бойових дій, куди ховають хворих під час сирен та чи вистачає рук і медикаментів
MALYN.MEDIA — наш телеграм канал
Про роль медиків на війні говорити, мабуть, і не вартує. Усі розуміємо – їхній вклад не оцінити. Сьогодні про воєнні будні говоримо із в.о. директора КНП «Малинська міська лікарня», хірургом Тарасом Шевченком.
– Тарасе, як сьогодні працює малинська лікарня?
– Працюємо, але не у штатному режимі. Проте усі хворі, які потребують допомоги, можуть її отримати. Планові операції не проводимо. Надаємо ургентну допомогу – мова про екстрене оперативне втручання, яке не можна відкладати.
– Чи є колапси через сильний наплив таких випадків?
– Ні. Не можу такого сказати. Усім, хто звертається, надаємо допомогу.
– Скільки персоналу нині залишилося на своїх робочих місцях?
– Близько 60%. Якщо в нас у штаті 312 працівників, то на роботу виходять приблизно 190 працівників.
– Чи узгоджували цю евакуацію з вами? Розуміємо, що є обов’язок медика…
– Ні. Написали заяви за свій рахунок і виїхали…Евакуювалися переважно жінки, молодший персонал… Жінки, які мають дітей. Ми не маємо часу думати про тих, хто поїхав. Мусимо виходити з ситуації і розподіляти роботу так, щоб закривати потреби.
– Яка ситуація з медикаментами?
– Наразі вистачає. Чекаємо також на поставку з-за кордону. Усі препарати надходять на спеціальну базу на цілу область. І я з водієм виїжджаю туди і забираю ту частину, яка призначена на Малин. Нам видають медикаменти під теперішній час. Час війни.
– Йод маєте? Кажуть, нині він у дефіциті через загрозу атомних аварій…
– Йоду достатньо. Є для обробки ран, є спиртовий – ми його не використовуємо.
– Чи є у наявності препарати для хворих, які постійно на таблетках?
– Так, у місті є інсулін, препарати для психіатричної допомоги тощо. Пацієнти можуть звертатися до медиків і за стандартною процедурою отримувати рецепти, йти з ними в аптеки і брати ліки безплатно, за спеціальними програмами.
– Автомобілів вам вистачає?
– Використовуємо карети швидкої, які мали й до війни. Зараз вони також працюють і як транспорт для медиків: довозять їх на роботу і з роботи. Нам також залишили свої контакти малинці, які готові стати водіями чи помогти транспортом.
– Як діють медики, коли лунають сирени?
– Хворих, які в реанімації, перевозимо у приміщення за правилами двох стін. Всіх, хто може спуститися сходами чи ліфтом, супроводжуємо у підвали.
– А як з породіллями?
– Облаштували у підвалах такий собі родзал… Як могли, звісно. І народжуємо (сміється, – ред.). За час війни там народилися, якщо мені не зраджує пам’ять, троє немовлят.
– Як загалом тримається медперсонал? Чи витримує навантаження?
– Нема часу про це думати. Ми працюємо. Скажу так – роботи вистачає. І, схоже, вистачатиме ще довго. Але разом з колегами робимо все, що від нас залежать: Від санітарок і до лікарів, які працюють, не піднімаючи очей.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
Читайте також – Рятувальники Малина – про емоції на завалах, уламки ракет у селах та коригувальників вогню.
