Відколи територія громади приросла селами Малинщини, побільшало роботи і в депутатів. Суттєво — у розділі земельних питань.
10-та сесія Малинської міської ради 12 липня прийняла рішення з кількох сотень неконфліктних земельних питань, опрацьованих попередньо на профільній комісії.
«Спотикнулися» лише об проблемні питання, які вже не перший рік є зонами тривоги громади, збудивши не одне громадське обговорення, акцію протесту чи навіть низку їх.
СВИНІ ТАКИ ВИННІ!
Перше — свинокомплекс у Малинівці.
Цього разу йшлося про те, що новий власник планує збільшити територію виробництва. Та земля, яка прилягає до старої ділянки, котра завдавала клопоту мешканцям Малинівки і сусідніх з Малинівкою мікрорайонів Малина, теж має суперечливий статус.
Почали сперечатися у сесійній залі, має чи не має право виробник на збільшення території?
Колишня голова Малинівки і чинний депутат міськради Наталія Парфіненко зауважила, що підійти до розв’язання питання збільшення території обслуговування комплексу варто дуже обережно. Адже, маючи статус приватної території, попередні власники виробництва, зловживали ситуацією. Скажімо, заявивши про законне вирощування 5-тисячного поголів’я свиней, насправді утримували до 20-ти тисяч.
Відтак відстійники були переповнені відходами утримання тварин, унаслідок чого місцеве населення потерпало і досі потерпає від хронічних хвороб, різних ускладнень й радикального погіршення екологічної привабливості села тощо. Не кажучи вже про нестерпний сморід.
Отже, наполягло декілька депутатів, варто з’ясувати наміри нового власника комплексу, аби на додатковій території буцім під маркою обслуговування господарських будівель не виник той же шкідливий для людей і середовища відстійник.
Більшість депутатів готові були голосувати, зацитькували Наталію Парфіненко і екс-очільника Малина Олексія Шостака, котрий підтримав її й вигукнув емоційно до опонентів: «Вони ж не живуть там і не нюхають!».
Отже, з «рахунком» 7 — «проти» і 19 — «за», рішення було прийняте, де серед іншого:
7. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
7.15 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТРОЇЦЬКИЙ» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 9,5000 га, за рахунок земель комунальної власності Малинської міської територіальної громади, що знаходиться за межами населеного пункту с. Малинівка, з подальшою передачею в оренду.
Своєю чергою, заступник міського голови Павло Іваненко запевняв, якщо підвести підсумок під його коментарем та гарячим діалогом з противниками прийняття даного рішення, що з дотриманням закону та всіх процедур громаді нічого не загрожує. Буцім, цитую посадовця: «Якщо люди (тобто виробники) хочуть більшу площу, хай беруть…», адже це надходження коштів до бюджету.
ЧИЇ НАДІЇ ТОПИТЬ КАЛЮЖА?
Але у ще одному актуальному проєкті рішення про Калюжу той же Павло Іваненко був обережнішим, наголосивши про потребу вирішення актуального для громади питання на користь громади.
Відомо, що активісти не перший рік борються за скасування статусу кар’єру у неповторного куточка природи і відпочинку. Однак існує ще чимало перепон хоча і формального, але законного характеру, силу якого звичайним лементом незгоди не переб’єш.
Наразі депутати проголосували за рішення «Про направлення клопотання до Державної служби геології та надр України щодо списання запасів корисних копалин по Малинському родовищу гранітів…».
Що це означає?
Як пояснив Павло Іваненко, клопотання дає шанс переглянути запас гранітів галузевими комісіями, зафіксований ще у 50-ті роки минулого століття. Якщо вдасться довести, що даний кар’єр припинив бути таким, що має дані запаси, то просто зникне ознака його начебто виробничої потужності й перспективності. Отже і суперечка між зацікавленою у розробці надр Калюжі фірмою і не зацікавленою у цьому громадою зникне, хочеться сподіватися.
Тим часом чинні ще угоди по кар’єру, укладання яких стало можливим завдяки попереднім каденціям районної ради, колишньої районної влади, попередньому депкорпусу, окремі представники якого стали депутатами Малинської міської ради 8-го скликання і несуть певну відповідальність перед громадою і власним сумлінням за перспективу віддати чудову рекреаційну зону для населення на догоду корпоративним інтересам виробника, якому зацікавлення громади до дупи.
Отже боротьба за Калюжу триває. Шанси зберегти її ще не втрачені.
Суперник просто так Калюжу не віддасть. На зв’язок, а тим паче на діалог, він не виходить. Попереду, як вбачається із обговорення на сесії, суди…