У деяких школах є проблеми з укриттям – їх або зовсім немає, або вони не розраховані на усю кількість учнів
За два тижні в українських школах розпочнеться навчання. Будуть ходити діти на уроки чи навчатимуться дистанційно – залежить насамперед від безпеки у кожному окремому закладі. Головна умова, яку раніше озвучували на рівні держави, – це наявність нормального укриття.
Вкінці липня серед батьків малинських учнів провели опитування і тоді більшість респондентів виступили проти очного відвідування. Втім, кінцеве рішення буде прийматися на рівні кожної окремої школи.
Журналістка MALYN.MEDIA поспілкувалася із керівництвом шкіл міста про те, до якої форми навчання схиляються педагоги та батьки станом на сьогодні, чи є у школах належні укриття та як виглядатиме змішана форма навчання.
Лариса Нікічук, директорка Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної:
– Звісно, перед нами дуже непросте питання… Моя думка така, що кінцеве рішення все одно буде залежати від позиції батьків учнів. Ми зі свого боку можемо лише рекомендувати різні підходи до навчання. Але наголошу – кінцева думка за батьками.
Зрозуміло, що у будь-якому випадку відповідальність буде лежати на мені як на керівнику школи. І вона буде на мені, не залежно від того: вчитимуться діти дистанційно чи ні.
Безумовно, очна форма в умовах війни – це виклик. З іншого боку: дистанційна форма має також свої наслідки. Негативні, зокрема. Найбільше потерпають учні 1-го, 5-го класів та випускники. Навіть цьогорічні 11-класники зізнаються, що при здачі мультимедійного тесту відчули, що вчилися дистанційно. А вони були на такій формі з періодичністю впродовж трьох років!
Спілкуючись з батьками першокласників, чую, що більшість з них підтримує очну форму. І я розумію чому: для 6-річної дитини школа й так є стресом, а починати цей шлях через екран телефона чи ноутбука – важче удвічі.
Якби батьки виступили за змішану форму навчання, то я в такому разі наполягала б все-таки, щоб дати можливість ходити до школи насамперед першачкам, п’ятикласникам та одинадцятикласникам.
Що стосується укриття, то воно в нас є, розраховане на повну потужність і там вистачить місця усім школярам. Зараз проводимо усередині косметичний ремонт, щоб було максимально затишно, – як це можливо у таких умовах.
З іншого боку – гарантувати безпеку, навіть маючи укриття, я не можу…
Ольга Фурманська, директорка Малинського ліцею №2:
– Наш заклад освіти готується до різних варіантів навчання, в тому числі й змішаного. У школі є сховище, яке ми також готуємо до початку навчального року.
Плануємо провести відповідні тренування з вчителями. І, звісно, якщо діти вийдуть на навчання, то розпочнеться воно з цього тренування, з правил безпеки.
Щодо відповідальності. Брати відповідальність можна лише за те, що ти можеш і що у твоїх силах проконтролювати. Наприклад, я можу проконтролювати ситуацію, коли я з дітьми у класі під час уроку, чи коли їх кудись веду. Але є речі, на які я не маю впливу – якщо говорити, бережи Боже, про якісь прильоти чи обстріли. Втім, в силу своїх професійних обов’язків і моральних переконань, я точно буду поряд з дітьми, поряд з колегами. І так само, впевнена, будуть робити й інші вчителі.
Опитування, яке проводили минулого місяця, показало, що більшість наших батьків підтримує навчання онлайн. Але ситуація постійно змінюється, тому ми запланували провести ще одне опитування серед батьків, ближче до 1 вересня.
Плануємо цього разу також розглядати варіант змішаної форми навчання. Школа нам дозволяє на першому поверсі розмістити половину учнів. Відтак, може бути таке, що одного тижня відвідуватиме навчання одна частина, а наступного – інша. І так позмінно.
Людмила Бурак, в.о. директора Малинського ліцею №3:
– На цей час третя школа практично готова до навчання. Якраз була перевірка і сказали, що все добре. Але наразі ми маємо проблеми зі сховищем. На рівні міста вирішують це питання. Самостійно справитися ми не можемо. У деталі вдаватися не буду.
Якщо не встигнемо до 1 вересня, то розпочнемо навчання дистанційно. Маємо вже послужний досвід, зокрема, й вміємо працювати з електронними журналами, тому проблем не повинно бути. Але як тільки сховище буде готове до експлуатації, дадуть нам дозвіл, – будемо переходити на змішану форму. Чому на змішану? Бо знову ж таки потужності сховища, про яке йдеться, не дозволять у момент тривоги сховати усіх учнів одночасно, а лише – частину.
Що стосується думки наших батьків, то мені здається, що вони підтримують очну форму за умови, що буде облаштоване укриття.
Валентина Колєснікова, директорка Малинського ліцею №4:
– Звичайно, хотілося б, щоб перший клас мав можливість вийти на очне навчання. Бо в протилежному випадку потрібно, щоб мати чи батько мали вільні руки у будній день і могли поруч сидіти з малечею, щоб помогти їй здолати науку. Для таких маленьких учнів дистанційна форма – справді проблема.
Оскільки у нас немає бомбосховища, то ми не знаємо, як будемо навчатися. Швидше всього, можливо, зможемо організувати змішану форму навчання. Але за умови, якщо знайдемо приміщення для укриття хоча б 100 людей. У нас є погріб, але це наземна споруда.
І хоч там і можна облаштувати укриття, але мені чомусь страшно, бо воно не відповідає усім вимогам.
Тому в нашому випадку вибір форми навчання буде залежати від дій влади.
Щодо батьків, то більшість батьків за безпеку і проти очного навчання. Ближче до першого вересня будемо проводити ще одне опитування і будемо бачити, скільки дітей зможе прийти до школи й скільки буде залишатися вдома.
Ігор Марек, директор Малинівського ліцею:
– Директор школи в принципі завжди несе відповідальність за життя і здоров’я всіх учасників навчального процесу: і учнів, і колег-педагогів, і обслуговуючого персоналу.
Цей момент прописаний у чинному законодавстві. І я з себе цієї відповідальності не знімаю і не знімав.
Зауважу, що коментую я це питання не лише як директор школи, а і як батько – мій син якраз перейшов до 9-го класу Малинівського ліцею. Відтак, я більше схиляюся до очної форми навчання. Звичайно, за умови належно обладнаного укриття.
Станом на сьогодні у нас воно ще не готове. Це пов’язано з тим, що поруч з нами було тільки одне відповідне приміщення і ми лише у серпні отримали згоду на його використання.
Вчора (15 серпня, – ред.) зібрали батьківські збори, на яких більшість батьків підтримували очну форму. Моє бачення, що навчальний процес треба все-таки почати очно. Перейти до змішаної форми чи до дистанційної ми можемо у будь-який момент.
Ось, до прикладу, взяти перший клас. Як вчитель має навчити дітей рахувати, писати, читати дистанційно?! Діти також повинні познайомитися зі своїми однокласниками й побачити вчительку не тільки на екрані, а й в реальному житті. Зоровий контакт дуже важливий під час викладання.
Важливо й педагогам зрозуміти, з якими дітьми вони мають справу. Тобто веду до того, що треба хоча б «ввійти в колію», а далі вже буде легше змінювати форму й обирати чи то змішану, чи дистанційну.
Днями розпочнемо облаштування укриття, роботи багато, але батьки пообіцяли також долучитися. Остаточно говорити про те, як почнеться навчальний рік, зможемо після того, як облаштуємо всі необхідні захисні приміщення. Треба побілити стіни, піддони на підлогу підготувати. Та ми готові працювати!
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
