Свідки пригадали, як у Малині споруджували пам’ятник чорнобильцям

До 35-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС згадуємо про встановлення малинського меморіалу жертвам трагедії.

Сьогодні, 26 квітня, вшановують 35-ту річницю аварії на Чорнобильській АЕС. У цей роковий день в 1986 році стався надпотужний хімічний вибух, який офіційно визнали наймасштабнішою аварією в історію атомної енергетики.

Від радіаційного удару, на превеликий жаль, тоді постраждав і Малин. Нагадаємо, від міста до Чорнобиля менше сотні кілометрів. Проте комуністична влада тоді ретельно приховувала правду про наслідки аварії, наражаючи населення на ще більшу небезпеку.

Так, до прикладу, 1 травня 1986-го, за наказом адміністрації, малинські школярі, в тому числі і першокласники, долучались до міської демонстрації із нагоди травневих свят. Коли ж вибух офіційно визнали, на ліквідацію наслідків аварії, зі слів очевидців, одними з перших скерували близько 500 малинчан. Згодом Малин було включено до так званої четвертої чорнобильської зони.

Відтак, щоб увіковічнити пам’ять постраждалих і загиблих, у 2001 році у Малині відкрили пам’ятник жертвам Чорнобиля. До річниці трагедії наші журналісти поспілкувався з авторами та ініціаторами меморіалу, який вже майже двадцять років щоденно нагадує нам про той жахливий день.


ВІД ІДЕЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ

Ідея встановити пам’ятник виникла у тодішнього голови Малинської районної держадміністрації Миколи Дідківського. Сьогодні він пригадує: це було найменше, що малинська влада могла зробити для сімей постраждалих і загиблих. Тим паче, що у 1986-ому рятувальників Малина одними з перших відправили в епіцентр аварії…

«Людей віддали на самопожертву… Усі вони зробили надзвичайне. Чимало загинули. Тому згодом виникло питання, як увіковічнити жертв цього непростого часу. Я запросив до себе архітекторів Козака та Йосипчука. Кажу: «Хлопці, треба зробити, пропонуйте свої варіанти». Я людина принципова, вони це знали і впродовж п’яти днів ми вже затвердили кінцевий варіант проєкту», – пригадує Дідківський.

Та оскільки державного фінансування не передбачалось, довелось ще шукати благодійників, які б погодились безкоштовно виготовити пам’ятник.

«Покликав до себе В’ячеслава Михайловича Кашицю, директора малого підприємства «Полісся», яке працює з каменем. Кажу йому: «Так, безумовно, якусь копійку втратиш, але люди тобі скажуть спасибі та й історія розбереться». І мав рацію, бо зараз, через фактично двадцять років, ми це пригадуємо», – розповідає Микола Дідківський. 

Підприємство В’ячеслава Кашиці працювали над пам’ятником близько місяця.

«Навіть через багато років не шкодую, що з моєї сторони це була повністю безкоштовна робота. Все те, що архітектор Олександр Йосипчук накреслив на папері, ми перенесли у камінь. Робота сумлінна, і надіюсь, що простоїть не один десяток років», – зазначив ІнфоМалин власник і директор малого підприємства «Полісся» В’ячеслав Кашиця

А от дзвін, зі слів тодішнього голови РДА, виділили на Малинському дослідно-експериментальному заводі.

«Металеву огорожу допоміг зробити Володимир Науменко, а благоустроєм займався тодішній начальник міськкомунгоспу Стурчак Микола», – зазначив Дідківський.

ЩО СИМВОЛІЗУЄ ПАМ’ЯТНИК

Нам вдалось поспілкуватись із Олександром Йосипчуком, який власне працював над самим проєктом пам’ятника. У 2001 році Олександр Іванович очолював місцеву інспекцію ДАБК.

«У мене було кілька варіантів пам’ятника. Та врешті дійшли висновку, що цей проєкт, який маємо зараз, найкращий. Проєктував його кілька днів. Загалом увесь меморіал символізує саркофаг, у середині якого символічно відтворений небезпечний атом. Спочатку його в проєкті не було, вже пізніше додали. Планувався ще хрест на пам’ятнику, але так і не поставити», – розповідає Олександр Йосипчук.

За задумкою автора, основна ідея пам’ятника – назавжди заховати трагедію у саркофазі, та водночас не дати собі і наступним поколінням забути про роковий день.

Меморіал відкривали до 15-ї річниці трагедії – 26 квітня 2001 року. Встановили пам’ятник на місці колишнього піонерського парку, який на той час вже був занедбаний.

«На відкриття запросили вдів ліквідаторів, а їх на той час вже було чимало. Пам’ятаю, тоді виступав ще начальник райвідділу МВС Андрій Височинський, який був ліквідатором аварії. Сумували, звісно, але і гордились, що нам вдалось втілити ідею. Бо пам’ятник чорнобильцям у Малині був нашим обов’язком перед постраждалими і загиблими!» – наголошує Микола Дідківський.

ХТО ОБИРАВ ЛОКАЦІЮ

Кандидат історичних наук, директор Малинського міського краєзнавчого музею Василь Тимошенко схвально відгукується і про сам пам’ятник, і про його локацію. Підкреслюючи, що сьогодні меморіал – це найкраща можливість нагадувати молоді про пам’ятну, але трагічну дату.

До сьогодні поруч із Меморіалом жертвам Чорнобильської аварії в Малині висить старий дорожній знак, який нагадує, що від міста до Чорнобиля лише 90 кілометрів.

«Раніше на місці пам’ятника чорнобильцям був занедбаний піонерський парк. Дуже добре, що архітектурна служба вибрала саме це місце під монумент. Як на мене, цей пам’ятник дуже оригінальний і не псує це місце. Він нагадує нам про страшну подію, відгомін якої чуємо ще до тепер. Бо історія повинна вчити насамперед, зокрема, застерігати нас від схожих помилок. Зрештою, ми повинні гордитись тим, що 34 роки тому змогли вистояти», – коментує Василь Тимошенко.

До слова, у 1986 році, коли власне трапилась аварія, Василь Тимошенко був директором школи №3. Спільно з педагогами він тоді ініціював відкриття шкільного музею Чорнобильської аварії, який зберігся до тепер.

Нагадаємо, що до 35-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС серед учнів Малинщини оголосили онлайн-конкурс у номінаціях пісня, поезія та малюнок.

Раніше MALYN.MEDIA публікував перелік літератури і кінострічок про трагедію.

Олена Петренко
Олена Петренкоhttps://malyn.media/
Редакторка MALYN.MEDIA

Пов'язані статті

- Реклама -spot_img

Останні новини