Ділюся роздумами й фотографіями з прогулянок нашим містом восени
Як легко ми ділимося негативом — помічали? Там де нас образили, нахамили, зробили боляче, де просто не зрозуміли. Або весь цей бруд з телевізора, інтернету, соціальних мереж…
Негатив навіть шукати не потрібно, бо це по суті сьогодні спосіб нашого життя і наш інфопростір. Більшість з нас вважає за норму фокусуватися на негативі, смакувати, ділитися ним, це ж так легко, все на поверхні.
Та частіше за все ми не пам’ятаємо тих, хто посміхнувся нам, хто пропустив нас вперед, чи поступився чергою. Спокійне розмірене життя завжди продати важче – на жаль, всі прагнуть драми…
Але головне, що від цього прагнення відбувається отруєння себе та свого життя. Страждає наша душа, її розриває на частини, бо вона не призначена зберігати все це сміття і натомість ми починаємо жалітися на владу, податки, ціни, сусідів, дітей, чоловіка чи дружину. Жаліємося всім, хто готовий нас слухати чи не може сказати «ні».
Та думаю, зараз конче необхідно змінити, перепрограмувати свій фокус, щоб помічати красу, радість, добро, любов, світло — навіть в непроглядній темряві… І осінь — особливий привід цього!
Жалітися на життя немає сенсу: від переливання з пустого в порожнє нічого не зміниться. Переконана, що життя завжди прекрасне в цій точці, де ти зараз. Головне — твій фокус та внутрішній дозвіл бути йому таким.
На всій планеті ти ніколи не знайдеш ідеального місця чи людини, бо у світі все відносно. Твої страждання для когось будуть порожніми, а досягнення — смішними. Не потрібно засуджувати чи заздрити комусь, бо людина докладає зусиль, проходить шлях для втілення своїх прагнень.
Всі ми робимо вибір, кожної хвилини, щоб опинитися в цій точці, де ти є, — і це завжди про тебе і твою відповідальність. Не потрібно нарікати на своє минуле: там тільки твої потенціали і можливості до змін. Усвідомлюй, роби висновки й наповнюй своє життя тим, що ти хочеш в ньому бачити. Ніхто і ніщо не зробить тебе щасливим, крім тебе самого…
