Хрістофор Жеж Боніфатієвіч…
«Працівники ТОВ працюють на результат!
Працівники підприємства, незважаючи на вихідний день, замінюють аварійну ділянку водогону на вулиці Дем’яна Бєдного та Григорія Бакланова, адже на цих вулицях має з’явитися новеньке асфальтове покриття.
Водопровід є одним з ключових, від нього живляться водою відразу кілька прилеглих мікрорайонів. Однак трубопровід був побудований ще в роки минулого століття. За тривалий час експлуатації окремі ділянки істотно зносилися…»
Похвалилися, як вже ведеться, у фейсбуці.
Приємна новина? Звісно.
Якби не жменя Але. Постійно ці Але.
Перше Але.
Схоже, такого не було з часів колгоспів — тоді єдина асфальтована вулиця вела до двору голови колгоспу. І ось — нате вам — новітнє барство. Депутатка Тетяна Грищенко, в найкращих традиціях, кладе асфальт на суспільну думку по новому водогону до свого інтересу.
«На вулиці Дем’яна Бєдного та Григорія Бакланова,… має з’явитися новеньке асфальтове покриття».
Так і хочеться здивовано запитати, а чому Дем’яна Бєдного?! Патаму што так нада!!!
Є купа доріг, які постійно на слуху, через свою убитість. А хто й коли плакав про незадовільний стан вулиць Бакланова й Бєдного? Нада!
Ну нада так нада.
Он на Машинобудівників тендер скасовано, бо «нема потреби». Їм не нада — хай пилить. Там багато поважних людей живе, і вони напевно знають, що й чому.
Читайте також — Чому боги мовчать: асфальтувати проспект Машинобудівників не будуть — «немає потреби»
На бравурний допис «Малин Енергоінвесту» можна лиш відповісти — всі трубопроводи у Малині, окрім оновленої магістралі по вулиці Шевченка, побудовані «в роки минулого століття». І всі вони — на межі, або аварійні.
Про дороги й нагадувати не буду — непочатий край роботи. Якщо тотальне асфальтування треба почати з Бєдного — то хай вже.
Я зовсім не проти асфальтування згаданих вулиць. І неважливо, яку там вулицю асфальтують, коли крейсер «Малин» визначив свій курс — «махни рукою і дивись» — кудись пливе — за штурвалом десять рук. Мені зараз пече інше.
Друге Але. Насправді ГОЛОВНЕ у цьому дописі.
Будинок побуту на Грушевського. Вимкнули воду. Не здрастє — не досвіданія.
Нема, думають всі, то щось роблять — зроблять і увімкнуть. Другий день нема… Тут вже щось не так. Виявляється, після пошуку правди — порив, тому й вимкнули. Але «робити будуть, якось і колись, бо й там аварія, і там, і там. Щось зробимо».
Тут і вихідні. Окей. Всі люди. Почекаємо.
Але «окей» до часу, поки ТОВ Малин Енергоінвест не повідомило, що «незважаючи на вихідний день, замінюють аварійну ділянку водогону на вулиці Дем’яна Бєдного та Григорія Бакланова…»
«А ви там дєржитєсь»! Вимкнули без пояснень воду майже на тиждень і навіть не сказали слів підтримки, мов — тримайтеся там!
Це той «Енергоінвест», куди Тетяна Грищенко прилаштувала свого помічника на «громадських засадах» на посаду заступника директора. Тепер вигода з усіх сторін — «громадські засади» оплачуються з громадського бюджету, водогони гоняться, куди треба й коли треба.
Гооол!!! Питання — кому?
«Кожна громада заслуговує на якісну інфраструктуру». І почнеться все — з Бєдного…
P.S. Знаю. Знаю, що вулицю Дем’яного Бєдного перейменували на вулицю Василя Скуратівського. Але (ще одне), тон задали в «Малин Енергоінвесті» — вони працюють на Бєдного, гугл показує Бєдного, ну й для красного слова — Бєдного. Тепер думаю, чий це клопіт турбуватися, щоб гугл-карти правильно відображали назви вулиць?
