Діарея — синонім швидкості.
Не думав, що в час, коли в інтернеті можна писати, що завгодно, дехто буде старанно його (інтернет) оминати та шукати розмови тет-а-тет.
Мова про це — Лагнюк? Або Гіменопластика по-малинськи.
Виявилося, що це читають. Виявилося, що дивуються такому поданню…
Але так і не зрозумів, чому думки не летять в публічний простір. Може це енергетика недалекої Білорусі впливає?
Окей. Хочете відновити цноту — відновлюйте.
Але звідки взялася діарея в Малинській міській раді?
По пунктах.
Малинські рухівці звернулися в міську раду з поданням щодо присвоєння звання Почесного громадянина Малинщини Олегу Лагнюку.
6 серпня на сайті оприлюднено повідомлення про початок громадського обговорення.
До 22 серпня включно можна подавати свої зауваження й пропозиції щодо запропонованої кандидатури.
Логічно думати, що тільки після опрацювання всіх «за» і «проти» можна виносити це питання на сесію…
Та ні. Увага! Діарея! (тобто швидкість)
11 серпня на сайті мерії вже оприлюднили проєкт рішення Малинської міської ради «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» Олегу ЛАГНЮКУ.
Де зазначено серед іншого «враховуючи результати громадського обговорення та висновки комісії Малинської міської ради по розгляду матеріалів про присвоєння звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади», міська рада ВИРІШИЛА…»
Ну й далі по тексту… вже присвоїли й записали в книгу.
Серед розробників документу зазначені Віталій Лукашенко, Галина Сергієнко, Михайло Парфіненко… Хоч першим рядком мав би бути Василь Майстренко. В регламенті так — «підготовку питань для розгляду сесії Ради організовує Секретар Ради»
От як назвати цей поспіх?
Не знаю як у Малині — місті законоекспериментаторів, але в громадах, де не полюбляють експериментів, проєкти рішень перед ОПУБЛІКУВАННЯМ проходять певні етапи опрацювання. Бо дата розміщення на сайті — це важливо. Це точка відліку, й це означає, що документ (його паперовий оригінал) підготовлений певним чином. Не можна вже смикнути одне й підставити інше.
Як би мало бути.
Етап перший. Підготовка проєкту рішення розробниками.
Документ візується, як мінімум, розробником, фінансистом (там же є про пільги для почесних?), секретарем Ради.
Етап другий. Перевірка проєктів рішень.
Тут мають перевірити правильність оформлення, повноту пакету документів (це, може, тут мали знайти відсутність результатів громадського обговорення?), повноту візування…
Етап третій. Розміщення на офіційному сайті проєкту рішення
Тут проєкт візується керівником ради, йому присвоюється номер, запис в журнал… І лише опісля передається в електронному вигляді для розміщення на сайті «для обговорення» — як каже закон, і не пізніше як за 10 робочих днів до чергового пленарного засідання.
І декілька слів про кандидата, незалежно від імені.
Як можна подавати (і виносити на обговорення) кандидатуру на такий почесний статус без написаної загальноприйнятим чином та представленої біографії? Де народився, де в школу ходив, де вчився, де служив, де працював, де політикою займався, якщо є білі плями — чому?
Не вісім організацій підтримала, а поіменно — хто, що, звідки..
Бо яке тоді обговорення?
Та й очевидно, що обговорення, то фарс, бо вже є проєкт рішення.. А якщо не фарс, то хто і як готує ті проєкти в міській раді?