Не стільки про перейменування, як про провальну комунікацію та як би мало бути
Те що місто деградує, бачить і сліпий. Цю деградацію видно і в процесі перейменування вулиць — горлопаниста тяга до «нейтральності» й сірості: до Польових, Кущових, Злагодних, Мирних і Дружбних назв. Ну чим, скажіть, може виділитися місто з такими назвами?
До деградації веде й байдужість. От я, наприклад, впираюся руками й ногами, щоб вона мене не засмоктала вщент. Махнув рукою… «Робіть, що хочете, тільки мене не чіпайте» — ця думка вже майже не полишає. Хочуть люди бути нейтральними? Хай будуть. Байдуже…
Нема бажання когось переконувати. Є наснаги лише на те, щоб транслювати в простір… А там, хто послухає, а хто й ні…
Але, буває, отримаєш такого стусана, що байдужість покидає на недовгий час. Ось тому й пишу.
Один зі стусанів — галас щодо перейменування вулиці Осипенко на вулицю Радзивіллів. Не хочуть, щоб у Малині була така вулиця. Хочуть, щоб і дітям легко вимовляти, і проста, і щоб потім під нову владу не перейменовувати знову (ця дічь мене завжди дивувала — кого вони чекають?!)
Тож вулиці Радзивіллів не буде, а буде Поїздова, Пристанційна чи Кленова. Дуже хотіли Польову, але така вже є.
Мені байдуже, яка буде, лише висловлю своє бачення.
Щодо запропонованого списку, то в цілому він притомний. Є моменти, на які варто звернути увагу і про це пописую у фейсбуці — хочете слухайте, не хочете — не слухайте. Я не пропоную інші назви.
Що не так з цим «викиданням списків» про перейменування загалом.
Відсутність обґрунтування, відсутність альтернативних назв, від різних груп — тих хто хоче, чи не хоче та поруч від комісії. Це, й до ворожки не ходи — породить срач.
Візьміть тих же Радзивілів, про яких активно запитують у дописі Наталії Парфіненко. Хто вони? Чому Радзивілли, а не Радзивілл? Чому саме там, а не деінде. Або вулиця Віктора Михайленка? Це який? Хто? Я знаю про кого (почесний громадянин Малина), але певен, що для багатьох малинців це загадка. А, може, то і не про нього? Та й таке.
Однак зараз не про список, а про його презентацію.
Ідеально, як на мене, процедура перейменування була проведена у Звягелі. Постійні зустрічі, короткі відеоролики, пропозиції на вибір — і від жителів, і від топонімічної комісії… Постійне нагадування, що рішення все ж будуть приймати депутати й обрати можна буде лише одну назву.
А тепер погляньте на заголовок: «Зачєм я Бурьонка, тєбя продаю?! Такая корова нужна самому». Пам’ятаєте цей мультфільм, коли діду так презентували власну корову, що він передумав її продавати?
Певен, якби люди бачили розлоге пояснення того чи іншого перейменування, то прийняли б такі варіанти без розмов. Принаймні, дискусія була б предметна, а не схожа на кидання грудок в небо.
Я не знаю, чому така провальна комунікація. Може, там, в мерії, людей не вистачає для технічної роботи, а може, це саботаж відвертий. Може, й байдужість, а може, хочеться якось провернути по-тихому, щоб було тихо. Не знаю. Але те, як це робиться, достойно великого села. Ніхто нам не заважає, при всіх адміністративних змінах, бути й жити як місто обласного підпорядкування. Тягнутися за тими, хто попереду, а не опускатися до тих, хто знизу.
Візьмемо згаданий приклад: вулиця Осипенко. Хто вона така? Чому перейменовують?
Радянська льотчиця (не всі й знають, що то вона, а не він). Народилася в Бердянську Запорізької області. Це і весь зв’язок з Україною… Жінка-пілот, «её экипаж установил также международный женский рекорд дальности полёта по замкнутой кривой… Погибла в авиационной катастрофе утром 11 мая 1939 года во время учебно-тренировочных сборов на новом самолёте УТИ-4 вместе с начальником главной лётной инспекции ВВС РККА А. К. Серовым… Прах Серова и Осипенко помещён в урнах в Кремлёвской стене на Красной площади в Москве».
З 1939 року з неї роблять ікону. Перейменували Бердянськ в Осипенко і понеслося… Лише в Росії й Білорусі сьогодні до сотні топонімів пов’язаних з цим іменем. Це показник, чи ні?
І головне запитання: якби машина часу перенесла її в сьогодення, на чийому боці вона була б льотчиком? (риторичне)
Достатньо такого пояснення, щоб ніхто не рвав майку за Осипенко?
Тепер до Радзивіллів. Я також проти такого варіанту, бо його й пояснити важко. А якщо хтось візьметься пояснювати, то вийде щось, що не варто показувати людям.
Але я не був би проти перейменування вулиці Осипенко у вулицю Станіслава Радзивіла.
Станіслав Радзивілл — ад’ютант Пілсудського, представник відомого роду, загинув у боях на станції Малин.
Звісно, якщо радянська історіографія називала поляків інтервентами, про це казали в школах, так писали по інерції історики вже й незалежної України, то багатьох це поставить дибки.
Але. Це була війна між Польською Республікою і Українською Народною Республікою з одного боку, і РСФРР з другого. Це була війна тих же союзників, що й сьогодні, проти тих же агресорів.
«27 квітня Польсько-українські сили витіснили червоні загони з Малина, Тетерева і Чорнобиля. В цей день в містах Житомирі й Бердичеві перебував начальник польської держави Юзеф Пілсудський…», — пише Вікіпедія.
У цей же день, 27 квітня 1920 року, під час оборони станції Малин, Радзивіл був важко поранений і наступного дня помер від ран.
4 травня 1920 року у польських газетах повідомили про смерть Станіслава Радзивілла.
«… У кровопролитній битві за Малин, особисто керуючи обороною станції, яку наполегливо атакували добірні більшовицькі війська, героїчно загинув ад’ютант головнокомандувача ротмістр Радзивілл…»
«Він загинув страшною смертю від ран — залишений на полі бою — добитий жорстоким диким ворогом. Помер далеко від свого полку, не серед своїх. Воював як начальник штабу групи, що діяла під командою полковника Дресзера…» – пише газета «Słowo» у 1926 р.
Але обставини смерті не з’ясовані. Невідомо, чи він загинув у бою, чи був убитий у полоні. Тіло пробили багнетами та били прикладами. Є версія, що він помер після того, як його видав селянин, в хаті якого залишили пораненого.
Чи варта така постать уваги? Як на мене — варта.
У будь-якому разі рішення про перейменування будуть приймати депутати міської ради, і певен, що вони можуть перейменувати сьогодні будь-що й на будь-що. Їм допоможе байдужість. Шквал у фейсбуці стихне, ніхто на барикади не полізе. Тільки от, думаю, що й депутати отримають лише той куций списочок без пояснень. Вже отримували… Байдуже махнули рукою.
P.S. Може, де вулицю Байдужості замутим?
