Малинська краєзнавча єресь

Три кити малинського краєзнавства та іспанський сором

Розкопки «в селе Городище, что возле местечка Малин», родина Миклух із самим Маклаєм та героїка Великої Вітчизняної Війни (яку в муках виправили на «Другу Світову…») — це і є ті кити.

Сьогодні коротко про ВВВ, яка стала Другою світовою, та про іспанський сором.

У Малині довго і в муках народжувався краєзнавчий музей. Ще ненародженого його всі сприймали як байстрюка. Тяжкі пологи, що затягнулися на роки, підштовхнули до програми мінімум — може хоч сайт зробимо?…

Тож сайт Малинського краєзнавчого музею народився раніше ніж сам музей. Формально музей був — як констатація вагітності — дитини не було.

Тож повернемося до сайту та одного з китів краєзнавства. Там є стаття «Наші земляки — Герої Другої світової війни»

«Першим малинчанином, удостоєним найвищої радянської військової нагороди в роки Другої Світової війни, був Борис Львович Кузнєцов…» — вступне речення.

Народився, вчився, призваний на службу, прижився в Красній армії.

«22 лютого 1940 року Кузнєцов був учасником бою за фінський командний пункт біля села Мутаранто. Цей пункт прикривав двометровий дот, що мав на озброєнні дев’ять кулеметів і дві гармати. Рухома бронебашта дозволяла вести коловий обстріл та спостереження.

Весь день піхота, посилена танками та саперами, при підтримці артилерії намагалася штурмом взяти ворожий дот, але всякий раз з великими втратами була змушена відійти. Б.Л.Кузнєцов спільно з командиром саперного взводу лейтенантом П.С. Федорчуком, уродженцем с.Івниця Андрушівського району Житомирської області, дочекавшись темряви, зібрали групу добровольців і, не зважаючи на винятково важкі умови, успішно підірвали дот гранатами.

Наступного дня в результаті знищення цього доту радянські війська вийшли в тил противника і захопили вісімнадцять інших дотів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року за «відвагу і мужність, проявлені в боях з білофінами» старшина Б.Л. Кузнєцов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 504.

Далі Кузнєцов брав участь в оборонних боях за Україну в 1941 році. У званні лейтенанта командував взводом, ротою. 22 вересня 1941 він загинув у бою під Черніговом. Б.Л. Кузнецову встановлено бюст на Алеї Слави у Малині.

Чи знаєте, що таке іспанський сором?

Ось, для прикладу, на днях Україна не побачила геноциду уйгурів в Китаї та дивно голосувала в ООН. Можливо. я не розібрався, але до мене підкрався той іспанський сором.

Так і з Кузнєцовим — бюст на Алеї, видатний земляк… За що? За те, що вбивав «білофінів»? І як це втулити в «Другу світову»?

Чи лише за те, що загинув у 1941 році та був з Малина? Так сотні загинули. Чому він?

Бо отримав «Золоту зірку»… за те, що вбивав фінів.

А фінів сьогодні згадують часто — шукають аналогії з сучасною війною в Україні.

Не бачу різниці, якби йому дали «зірку» за знищення «украінскіх националістав». І тут аналогії яскраві.

До слова, у цей день, 9 жовтня 1944 року, вийшов указ НКВС «Про заходи із посилення боротьби з оунівським підпіллям у західних областях України».

Були створені банди НКВС, щоб тероризувати населення під виглядом УПА.

Про це навіть написані книги

Паскудство та іспанський сором.

Кладєзь знаній для Малинського краєзнавчого музею:

  1. Герои Советского Союза: краткий биогр. слов. Т.1–2. — Москва, 1987.
  2. Золотые звезды Полесья: Очерки о Героях Советского Союза. — К., 1985. — С. 127–128; 463–465.
  3. warstory.ru/…/osvobozhdenie-sumskoy-oblasti-29–08–1943-leytenant-iv…

А тепер запитання: хто цю хрінь має виправляти? Партизани чи влада? Де ми і хто? Чи діти й далі будуть носити туди букети? (як елемент «патріотичного» виховання).

Хто зупинить цю єресь, коли колишні компартійні номенклатурщики є головними «декомунізаторами» та «писателями» нової історії? Що там у нас, управління чи відділ, з довгожелезною назвою, який поставлений в органах місцевого самоврядування, щоб слідкувати за цим?

Одна надія — на малинських «націоналістів».

Пов'язані статті

- Реклама -spot_img

Останні новини