Живий неймінг не любить канцелярщини
Відразу зазначу — я підтримую пакетне перейменування вулиць у Малині. Або так, або не було б ніяк.
Опитування й обговорення перетворяться у трясовиння, яке розтягнеться на десятиріччя.
Другий момент. Є ряд вулиць, які можна не обговорювати, бо той час збіг, і вони мали б бути перейменовані адміністративно у 2015 році, якщо у відведений час не домовились. А таких у списку ледь не десяток.
Та сьогодні про технічну сторону перейменування.
Назви вулиць мають звучати природно — мати гарну фоносемантику, їх назва має легко запам’ятовуватися. Якщо це не так, назви перетворюються у покруч. Ми вже маємо «геемпе».
Мова про три перейменовані вулиці на честь військових підрозділів:
вул. 44 окремої артилерійської бригади (скорочена назва — вул. 44 ОАБ)
вул. 10 окремої гірсько-штурмової бригади (скорочена назва — вул. 10 ОГШБ)
вул. 14 ОМБ князя Романа Великого (скорочена назва — вул. 14 ОМБ)
І тут питання: що станеться з такими складними назвами через декілька років? Як це буде звучати в побуті? Чи буде увіковіченням пам’яті те, що ми отримаємо?
Я налаштований песимістично щодо цього. Буде тарабарщина й тихе спльовування через зуби, а пафос залишиться лише на трибунах.
Можна знайти інші назви з тим же сенсом, але у природному форматі.
Як варіант.
Вулиця 10 ОГШБ могла б бути вулицею Бригади Едельвейс, а то й — Едельвейсів
Вулиця 44 ОАБ могла б бути імені Бригади Данила Апостола, а то й — Данила Апостола.
Вулиця 14 ОМБ князя Романа Великого вже з підказкою…
Можна було б поглянути, як називають підрозділи за місцем дислокації. Є «Коломийська десятка», є «Княжа бригада». Там де треба жива людська мова — скрізь скорочують до милозвучного або шукають такі аналоги. А в назвах вулиць тільки так і треба.
На репліку «тому ми повинні їм дякувати, вшановувати та пам’ятати, а не шукати негатив» відповідаю: не шукаю негатив — шукаю велич. Я маю уявлення, як живуть назви, куди вони прямують і на що перетворюються… Карколомне ще можна поправити й зробити звучним, й таким, що підштовхує до роздумів, пам’яті та гордості.
Уявляю урок для діток першого класу…
«Дітки, у нашому місті є вулиця імені 44 окремої артилерійської бригади, скорочено 44 ОАБ. Це наші захисники…» Або: «Мужні воїни з Бригади Данила Апостола захистили наш край, славні артилеристи з Тернополя…».
Данила Апостола я не вигадав — це офіційний покровитель, ім’я якого носить бригада. Це ім’я Гетьмана Війська Запорозького. Саме на таких іменах плетуться історії, в яких переплітається сучасне й минуле. Саме такі назви викликають гордість і підтримують патріотизм.
Тому цю помилку — «аналогов нєт» — можна сьогодні легко виправити. Не змінюючи сутності, віднайти назви, які ніхто не переінакшить й не забуде.
