Звичайно зараз неможливо сказати яким було населення Малина в ІХ-Х століттях, коли наше місто виникло. Можна лише здогадуватись. За результатами розкопок древнього городища, які проводилися кілька років тому, укріплене поселення в ті давні часи замало площу всього в 0, 2-0, 3 гектара.
Чи ж багато в ньому могло жити людей?
Існувало, правда, ще й бідне селянське поселення за межами укріплення, але яким воно було ми не знаємо. Свідчать розкопки й про те, що з Х по ХІІ століття життя в древньому городищі, мабуть, після каральної експедиції княгині Ольги, взагалі перестало існувати. Та, користуючись пізнішими історичними й архівними джерелами, можна вже простежити динаміку населення, а також його національний склад, рід занять, віровизнання тощо.Перші дані про населення Малина відносяться до XVII століття.
Так, в «Архіві Південно-Зазідної Росії» повідомляється, що до визвольної війни українського народу в Малині налічувалося 40 дворів. Наприкінці XVII століття в ньому залишається лише 7 дворів. Для порівняння можна навести такі цікаві дані: в цей час у Любовичах нараховувалось 12 дворів, в Пиріжках – 8, Пинязевичах – 10. Чому ж так різко зменшилось населення міста? Більшість дослідників вважає, що після закінчення війни та підписання договору між Росією та Польщею частина людей «пішла за Дніпро», тобто переселилась на Лівобережну Україну, яка входила до складу Росії.Дані про населення Малина у XVIIІ столітті більш повні. Так, відомо, що в 1784 році тут проживало 400 осіб, інші джерела сповіщають й про те, в 1775 році в містечку мешкало 28 осіб єврейської національності. Вже цей факт свідчить, що населення Малина з давніх-давен формується як багатонаціональне.
Що ж стосується даних ХІХ століття, то тут слід відзначити велику кількість інформативного матеріалу. Проте ці відомості інколи бувають настільки суперечливими, що важко сказати про точну кількість населення міста в той чи інший період. Так, Л.Похилевич в «Сказаниях населенных местностях Киевской губернии» сповіщає, що в 60-і роки ХІХ століття в Малині, а також в Рудні та Гамарні мешкало 1032 православних, 80 – римських католиків і 749 євреїв. В той же період П.Семенов в «Географическо-статистическом словаре» (т.3, Спб., 1867) говорить, що в Малині нараховувалось 130 дворів і 1038 жителів, а також діяла православна церква, костел, синагога і дві єврейські молитвені школи.
А ось дані 1872 року говорять, що в містечку проживало 1029 осіб, 68 відсотків становило єврейське населення. Документи 1876 року свідчать про інше. Якщо вірити їм, то в цей час у місті проживає 1366 чоловіків та 1360 жінок, нараховувалось 289 дворів. З-поміж жителів Малина 1719 осіб сповідували юдейську релігію, 1000 – християнську. З культових споруд діяли православна церква, три єврейські синагоги, а також римсько-католицький костел. За даними 1887 року в Малині проживало 1338 чоловіків і 1287 жінок.
В другій половині минулого століття поблизу Малина та й в самому місті селяться представники німецької та чеської національностей. Відомо, що одна частина німців селилася на землях, що були куплені у поміщиків, інша – на орендованій землі. Наприкінці ХІХ століття їм належало 2340 десятин власної й орендованої землі, що становило 2,8 процента всієї площі повіту.Також різноманітні відомості зустрічаються і про кількість населення міста на рубежі ХІХ-ХХстоліть. Наприклад, «Єврейська енциклопедія» (т.10), яка видавалась у Санкт-Петербурзі на початку нашого століття, повідомляє: «Малин — містечко Радомисльського повіту. За ревізією 1847 року «Малинське єврейське товариство» складалось з 1064 душ. За переписом 1897 року в Малині жителів 4256, серед яких 2547 євреїв». Архівні ж документи говорять, що в Малині налічувалось 383 двори й проживало 3360 жителів. Щоправда, є й інші дані. Наприклад, називається в архівних джерелах і цифра 2616 осіб.Така калейдоскопічність даних, очевидно, спричинена тим, що підрахунок проводився по-різному. Скажімо, в одному випадку враховувалося власне населення Малина, в іншому – населення містечка і прилеглих сіл або ж населення маєтків.
Якщо ж говорити про населення Малина в 1911-1912 роках, то за офіційними даними воно становило 3628 осіб, а дворів у місті налічувалось 613. Практично зовсім не зустрічається відомостей про населення міста в період громадянської війни. А в 1923 році в Малині проживало 7426, за даними 1925 року – 7595. Що стосується національного складу, то він у ці роки був таким: українці – 37,06 відсотка, росіяни – 2,1, євреї – 57,73, поляки – 1,95, німці – 0,78, білоруси – 0,05, інші національності – 0,33 процента. У місті в цей час діяли українська та єврейська школи.
Цікаво було б проаналізувати статистичні дані про населення міста в 30-і роки та повоєнний час. Та ця сторінка нашої історії ще недостатньо вивчена і чекає на своє дослідження.
Студінський В. Хто жив у місті до нас? (Дещо з історії населення Малина) // Прапор Жовтня. – 1990. – 25 жовтня. – С.4.
Джерело: Володимир Студінський
