Перші відомості про організацію медичного обслуговування на Малинщині датовані другою половиною ХІХ століття
Згідно з кошторисом Малинської волосної управи, у 1886 р. у виділенні коштів на наймання прищеплювачів віспи та оплату дільничих фельдшерів, на утримання санітарних засобів і придбання ліків було відмовлено. До початку XX ст. у волості надавалася лише фельдшерська допомога.
На початку XX століття в Малині відкривається дільнича лікарня на п’ятнадцять ліжок, яка обслуговувала всю волость. У штаті лікарні перебували: лікар, фельдшер і акушерка.
Першим лікарем в 1910 році став Еразм Олександрович Радомський, про якого збереглись згадки, як про еталон лікаря. Він перший у волості почав проводити оперативне лікування хворих.
У 1918 році, під час лікування хворого з газовою гарячкою, у Радомського виникає газова гангрена правої гомілки, у зв’язку з чим його необхідно було відправити до Києва для негайного оперативного лікування. Лікар настільки мав повагу і любов від населення, що до залізничного вокзалу жителі Малина несли його на ношах. Після ампутації Радомський продовжував працювати, пересуваючись на виклики на милицях.
Першим кваліфікованим лікарем-хірургом у м. Малині став Іван Іванович Соснін, що прибув до міста в листопаді 1920 року.
І.І. Соснін народився 16 лютого 1876 року в м. Томськ. Дитинство майбутнього лікаря закінчилося рано. Коли йому було сім років, вся його сім’я померла під час епідемії холери.
На виховання малого Івана взяла тітка. Працювати хлопцю довелося рано на різноманітних підручних роботах: помічником ремісника, підсобником на склодувному заводі. Пізніше навчання в залізничному училищі, після закінчення якого працював на Забайкальській залізниці.
У 1905 році брав активну участь в робітничих страйках, через що його почала переслідувати царська «охранка». Влітку цього ж року Соснін змушений виїхати за кордон. Кілька років він провів у Парижі, Берліні, де вивчив французьку, англійську та німецьку мови.
У 1910 році І.І. Соснін, повертаючись до Росії, зупинився в Києві, де захворів на важку форму запалення легень. Довготривале лікування і спогади дитинства про хворобу та смерть родини привели його до думки, що найкращою є професія лікаря. Тому в 1911 році Соснін вступає на лікувальний факультет Київського університету Святого Володимира.
У 1915 році, після успішного закінчення, отримує спеціальність лікаря-хірурга. До жовтня 1920 року працював в Жовтневій лікарні (нині — Олександрівська) м. Києва. З 1920 р. до 1927 р. працює хірургом у Малині. Під час епідемії 1920-1921 рр. важко захворів на висипний тиф і ледь не помер.
У 1927 році І.І. Соснін переїхав до Тетерева (Київської області), де заснував лікарню і згодом став відомим хірургом. У 1935 році захворів на ревматизм і лікувався в клініці Стражеска. У 1936 році, після закінчення лікування, Соснін повертається до Малина, де продовжував хірургічну практику, паралельно викладаючи в Малинському медичному училищі. Він був високоерудованою людиною, «ходячою енциклопедією» і, разом з тим, простим і скромним.
З початком Великої Вітчизняної війни й відступом радянських військ Іван Іванович Соснін з сім’єю відмовляються від евакуації та залишаються в окупованому Малині.
Ризикуючи життям, він надає допомогу пораненим партизанам, підпільникам, сам стає активним учасником Малинського підпілля.
3 серпня 1943 року І.І. Соснін прибув на виклик для надання допомоги пораненому підпільнику. Раптово будинок, в якому проводилась операція, оточили фашисти. В нерівному бою І.І. Соснін разом з іншими підпільниками загинув.
У 1944 р. після звільнення Малинщини від німецької окупації проводиться відбудова лікарні. Зокрема, організовується хірургічне відділення в колишній садибі поміщика Бернацького, де проводилось надання допомоги також офтальмологічним, травматологічним та ЛОР-хворим.
У повоєнні роки хірургічний колектив очолив з 1944 р. по 1956 р. Антон Францович Беляк, який до 1950 року одночасно обіймав посаду головного лікаря Малинської районної лікарні.
Пізніше до лікарні прибули Захар Мойсейович Гавриленко і Луценко Юрій Юхимович. Під час війни Захар Мойсійович працював хірургом у військовому госпіталі, був нагороджений орденом Червоного Прапора. Після демобілізації в 1948 році він був лікарем-хірургом, з 1954 р. до 1972 р. – очолював хірургічне відділення. Луценко Ю.Ю. працював лікарем-хірургом, а в 1955 році обіймав посаду головного лікаря Малинської районної лікарні. За значний вклад в розвиток медицини району Юрій Юхимович був нагороджений Орденом Леніна.
У 60-х роках на посаді ординатора хірургічного відділення працював Ляшенко Василь Федорович. З 1965 року хірургом працює Король Василь Федорович, який протягом сімнадцяти років, з 1967 року по 1984 р., очолював Малинську районну лікарню.
У 1968 році здали в експлуатацію новий двоповерховий корпус лікарні. Хірургічне відділення перемістилося з непристосованого старого приміщення на другий поверх новобудови.
На базі відділення розгорнули 60 ліжок, з яких 35 хірургічного та 25 травматологічного профілю, відкрито дві нові просторі операційні. З 1971 р. по 1973 р. в лікарні працював перший лікар-анестезіолог – Бабак Віталій Петрович.
У 1973 році хірургічне відділення Малинської лікарні очолила Маргарита Михайлівна Ричкова. Під її керівництвом сформували колектив відділення у складі хірургів: Хилі Валерії Костянтинівни, Ткаченка Анатолія Севастяновича, Черниша Віталія Івановича; уролога Литвиненко Елеонори Василівни; травматологів: Менакер Галини Василівни, Власенка Миколи Михайловича; анестезіологів: Менакер Юрія Львовича, Сапонюка Анатолія Івановича.
За високий професіоналізм, якісну організацію медичної служби Малинщини М.М. Ричкова була відзначена високим званням Заслуженого лікаря України.
За значні заслуги в розвитку медицини Малинського району в 1982 році лікар-анестезіолог Сапонюк А.І., а в 1986 році лікар-анестезіолог Менакер Ю.Л. отримали високу відзнаку – Орден «Знак пошани».
Розпочинав лікарську діяльність і працював до 1978 року Мельник Василь Михайлович, який зараз є доктором мед. наук, заступником директора Інституту фтизіатрії та торакальної хірургії АМНУ. Розпочав з проходження інтернатури на початку 70-х років в Малинській лікарні свій трудовий шлях і професор доктор мед. наук, завідувач відділення хірургії жовчовивідних шляхів Інституту хірургії та трансплантології АМНУ Нечитайло Михайло Юхимович.
У 1978 році ординатором хірургічного відділення прийшов на роботу молодий хірург Гаманюк Анатолій Іванович. І вже протягом 24 років, починаючи з 1983 року по даний час, працює завідувачем відділення, очолюючи хірургічну службу Малинського району.
Під його керівництвом, починаючи з 1986 року, головним завданням хірургічної служби Малинського району є рання діагностика та оперативне лікування планової хірургічної патології. Зокрема велика увага приділяється диспансеризації і плановому хірургічному оздоровленню дітей.
Так, спільно з головним позаштатним дитячим хірургом Кларою Олексіївною Могілевською були започатковані й регулярно проводяться «дитячі дні» із залученням хірургів Обласної дитячої лікарні. Зараз «дитячі дні» проводяться регулярно, 3-4 рази на рік, в тісній співпраці й з участю головного позаштатного дитячого хірурга, кандидата мед. наук Русака Петра Степановича, чим значно покращилась якість надання медичної допомоги дітям.
У 1995 році здали в експлуатацію новий п’ятиповерховий корпус Малинської районної лікарні. У новому просторому приміщенні відзначило новосілля хірургічне відділення на тридцять ліжок. Відкрилось травматологічне відділення на тридцять ліжок, із зав. відділення Колесніковою Любов Миколаївною.
У вересні відзначило своє народження відділення анестезіології та інтенсивної терапії на 6 ліжок, яке очолив анестезіолог вищої категорії Менакер Юрій Львович.
Відкрив свої двері операційний блок, в якому розмістились чотири просторі сучасно обладнані операційні.
У 2000 році завідувач хірургічного відділення Гаманюк А.І., за значний внесок в розвиток і організацію хірургічної служби Малинського району був нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України.
Під час проведення адміністративно-територіальної реформи й укрупнення районів, на початку шістдесятих років, до Малинського району було приєднано смт Чоповичі, де розміщувалася лікарня з хірургічним відділенням на тридцять ліжок. Відділення очолював Малий Геннадій Павлович, нині кандидат мед. наук.
Пізніше тут працювали: Юрченко Микола Іванович – зараз кандидат мед. наук, доцент кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету ім. Богомольця; Завадський Юрій Петрович – доцент кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету ім. Пирогова. З 1968 року по даний час в лікарні надання хірургічної допомоги проводить хірург першої категорії Барчук Петро Володимирович.
У зв’язку з відкриттям нового приміщення Малинської районної лікарні в 1995 році, відбулося проведення реорганізації Чоповицької дільничої лікарні зі скороченням хірургічних ліжок.
Наданню якісної медичної допомоги сприяє не в останню чергу правильна організація відпочинку лікаря. Тому важливою частиною роботи є організація активного відпочинку, чому допомагає розміщення Малинського району в північній частині Житомирської області, серед чудової природи лісів Полісся. Найкраще проводити вільний час в товаристві друзів-колег по роботі.
Сьогодні (станом на 2010 рік – ред.) колектив хірургічної служби, яка складається з завідувача відділення, хірурга вищої категорії Гаманюка Анатолія Івановича, хірурга вищої категорії, заступника головного лікаря по мережі Андрійцева Олександра Миколайовича, хірурга першої категорії Ткаченка Анатолія Севастьяновича та двох молодих лікарів, що розпочали свій трудовий шлях з 2003 р. та 2005 р., хірурга другої категорії Гончарука Антона Віталійовича та лікаря-хірурга Дордюка Олексія Васильовича.
Персонал відділення готовий до надання в повному обсязі невідкладної хірургічної допомоги, при необхідності, своєчасно залучаючи відповідних обласних спеціалістів; проводить заходи щодо раннього виявлення і оперативного лікування планової хірургічної патології.
Архівний матеріал 2010 року. Підготовлено Обласною асоціацією хірургів Житомирщини