42 кілометри за 3 години: малинський спортсмен Іван Халепа долає фантастичні дистанції

На Білоцерківському марафоні він подолав 42 кілометри 195 метрів за 2 години 59 хвилин 44 секунди

«Кожен створює себе сам», – вважає Іван Халепа, молодий малинець, спортсмен відомого Клубу любителів бігу «Hammers Run», про якого неодноразово писали чи не усі місцеві ЗМІ та інтернет-видання. І немає жодних перепон, які б зупинили його на цьому шляху. Головне — правильно розставляти пріоритети та крок за кроком йти до своїх цілей, з легкістю долаючи труднощі.

Нещодавно, приміром, хлопець здійснив те, що викликало захоплення всіх його однодумців — на Білоцерківському марафоні він подолав 42 кілометри 195 метрів за 2 години 59 хвилин 44 секунди. Від початку заснування клубу це не вдавалося жодному із його друзів-бігунів, попри те, що спільно самовіддано і наполегливо тренуються, кожного тижня пробігаючи десятки кілометрів.

Іван займається бігом близько чотирьох років

Вагоме досягнення, яке говорить про професіоналізм спортсмена, тепер відкриває яскраві перспективи перед Іваном, говорять учасники «Hammers Run». Зокрема, він отримав шанс долучитися до одного з найпрестижніших марафонських забігів у світі, який щорічно проводять у Бостоні (адже основна вимога при реєстрації — вибігти на попередніх змаганнях марафонську дистанцію за три години).

А також хлопець мріє стати учасником Лондонського марафону, який входить до популярної серії пробігів World Marathon Majors, — сподівається, що йому посміхнеться удача, оскільки у Англії відбір на кшталт грін-карти, як в лотереї.

Під час зустрічі Іван щиро радіє, ділиться сильними враженнями від спортивних здобутків. Емоції й досі зашкалюють.

«Днями стало відомо, що мене відібрали на Бостонський марафон — це була найзаповітніша мрія, — каже він. — Я вважаю, це заслуга всієї нашої команди «Hammers Run». Ми спільно тренувалися, а опісля друзі — і дівчата, і хлопці з клубу — приїхали у Білу Церкву, щоб підтримати (це, до речі, стало повною несподіванкою).

Вони знали, як для мене важливо пробігти дистанцію за три години. Всі так хвилювалися! Бо я ж прийшов до фінішу в останні секунди! Вони кричали: «Ваня, дожимай! Бостон!!!». І це додавало сил», розповідає чоловік.

Пригадує, як засновник клубу Макс Попов останніх десять кілометрів взагалі біг поряд, і коли був момент, що Іван вже майже вибився із сил, здавалося — ще крок і зійду з дистанції — його підтримка додала впевненості: «І у мене — все вийшло! А дівчата вже чекали із шампанським, яке одразу відкоркували, щоб відзначити успіх! Це були незабутні враження! Коли ти переступаєш через себе, довівши всьому Всесвіту, що ти це зміг — то дає привід для гордості!»

Хлопець розповів, що захоплюється фізкультурою і спортом з дитинства. Як і більшість хлопчиків, любив грати у футбол — після школи швиденько робив уроки і миттю на галявину, що на Лісній, де з однолітками до пізнього вечора ганяли м’яча. Тому був фізично міцним.

А от першу велику дистанцію я пробіг спонтанно. Якось хлопці не прийшли на футбольне поле, як домовлялися — видно у кожного були якісь справи. І він вирішив замість матчу пробігтися до родичів, що жили у Щербатівці. Легко подолав сім кілометрів — тітка побачила його і мало не зомліла.

«Враз нагодувавши та давши перепочити, відправила з двоюрідним братом додому, щоб батьки не хвилювалися, куди я подівся. Це було своєрідне спортивне хрещення — мені сподобалися пробіжки на великі дистанції», каже він.

Почав серйозно займатися бігом Іван у 27-річному віці (близько чотирьох років тому) — тоді у розпалі був капремонт дідусевого будинку, який успадкував хлопець й самостійно давав йому лад, і щоб урізноманітнити будні, розфарбувавши їх яскравішими фарбами, він вийшов на бігову доріжку. Невдовзі хобі перетворилося в професійніше заняття.

Десь через два роки почув від знайомих про клуб «Hammers Run».

«Познайомився з Максом і з того часу тренуємося разом та залучаємо однодумців, пропагуючи здоровий спосіб життя, — розповідає спортсмен. — Беремо участь (і гуртом, і окремо) у багатьох змаганнях, чемпіонатах різного рівня, трейлових забігах (найбільш складні в горах). Один із останніх, який успішно подолали, в Чорногорі (63 км) — дуже допомогли, до речі, трекінгові палиці. Радує, що з кожним роком у забігах беруть участь більше людей різного віку. Якщо раніше на трейлових дистанціях було по 150 учасників, зараз — по декілька тисяч…»

Вдома хлопець бігає в основному тричі на тиждень (під настрій), а коли готується до змагань — проводить п’ять тренувань кожних сім днів.

«Ніколи себе не силую — біг має бути в кайф і приносити задоволення, — зауважує. — Той, хто спробував хоч раз — зрозуміє. Під час пробіжки організм виділяє ендорфіни — природній наркотик. Крім того, відволікаєшся від всіх проблем. Коли біжиш, заглиблюєшся у власні відчуття, все інше стає другорядним, відходить на задній план. Біг — добрі ліки від стресу та багатьох хвороб. До речі, навіть ГРВІ я лікую бігом — коли відчуваю слабкість, виходжу на бігову доріжку. Організм отримує стрес — і загартовується».

Усім початківцям Іван радить взяти це до уваги, ніколи насильно не примушуючи себе до пробіжки. Потрібно обирати оптимальну дистанцію, від подолання якої організм почуватиметься краще.

«Крім того, важлива систематичність, — говорить далі. — Звичка виробляється за 40 днів — така у людини фізіологія. І обов’язково має бути мотивація: не для усіх ціль — вибігти марафон за 3 години. Може бути, приміром, бажання у 60-т почуватися так же круто, як у 30-ть, або просто підвищити імунітет чи позбутися серцево-судинних хвороб тощо».

Щоправда, Іван не обмежується лише бігом. Залюбки вирушає у велоподорожі.  Свій перший гірський велосипед купив на другому курсі вишу, а в 23-ті роки придбав справжнього «італійця».

 «Насамперед запам’яталася акція «Вишиваний шлях», яку проводили у 2016-му році. Тисячі спортсменів їхали з різних куточків країни до Києва, щоб символічно об’єднати Схід та Захід. Я долучився до велопробігу на Житомирщині. В цілому акція тривала 17 днів.

А якось я організував поїздку в Грузію. Ми 14 днів подорожували на велосипедах по горах, милуючись краєвидами. До речі, це найбюджетніший варіант мандрівки. Людина витрачається лише один раз — на велотранспорт, каремат, спальник, намет, а далі кошти потрібні тільки на квиток і продукти.

Найбільше запам’ятовуються, до речі, нестандартні моменти, приміром, як потрапляли у багатоденну зливу, просувались в горах, підсобляючи одне одному, розпалювали у проливний дощ вогнище, щоб зігрітися тощо. Отож спорт — це і нові, цікаві знайомства, мандрівки тощо. Спортивні тусовки об’єднують, розширюють кругозір», — розповідає він.

Крім того, Іван знаходить час на книги. Надає перевагу пізнавальній, філософській літературі, історіям про успішних людей, зокрема, серед улюблених авторів — видатний драматург, філософ і прозаїк Джордж Бернард ШОУ (який ще за життя по праву посів друге місце після У. Шекспіра), американський письменник, психолог, радник 32-го президента США Рузвельта, автор світових бестселерів і спеціальних методик про те, як домогтися успіху, Наполеон ГІЛЛ.

Також хлопець вивчає спеціалізовану літературу з промислової автоматизації та програмування, що необхідне для підвищення кваліфікації на роботі. Хлопець не звик тупцювати на місці, постійно розвивається і досягає вищого рівня.

За фахом він, до речі, інженер. Закінчував Київський інституті залізничного транспорту — один із чотирьох студентів із потоку здобув червоний диплом. Працював у Науково-дослідному та конструкторсько-технологічному інституті залізничного транспорту АТ «Укрзалізниця».

Зокрема, здійснював перевірки технічного стану несучих конструкцій поїздів «Hyundai», під час яких виявилися значні хиби і потяги відправили на гарантійний ремонт.

Наразі обіймає посаду інженера в шведсько-українській компанії «Лантманнен Акса Україна», яка розташована в Борисполі  і спеціалізується на виробництві мюслей «АХА», готових сніданків «Старт», ін.

Іван вважає, будь-яка робота має бути до душі й давати поштовх до розвитку і самореалізації.

«Якщо цього не буде, однозначно покину посаду, незважаючи на розмір окладу», — каже він.

Хлопець націлений на успіх, хоче у будь-якому віці мати гнучкий мозок та бути всебічно-розвиненою особистістю, і, звісно, зустріти другу половинку, яка розділить його погляди. Отож, побажаймо йому удачі у всіх задумах і починаннях!

Марина КИРИЧЕНКО

Читайте також — Малинка Оксана Приходько: «Коли біжиш 50-кілометровий марафон, важливо думати про ціль»

Марина Кириченко
Марина Кириченкоhttp://malyn.media
Журналістка MALYN.MEDIA

Пов'язані статті

- Реклама -spot_img

Останні новини