Тривалі повітряні тривоги, можливі блекаути, зношене обладнання та потреби пацієнтів — виклики, з якими щодня сьогодні працює Малинська «первинка»
Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги має понад 18 тисяч укладених декларацій із пацієнтами. У закладі працюють близько 90 людей, а його мережа охоплює дві міські та п’ять сільських амбулаторій, два фельдшерсько-акушерські й 29 фельдшерських пунктів. Щомісяця медичну допомогу та диспансерне спостереження тут отримують понад п’ять тисяч пацієнтів.
Із квітня цього року центр очолює Олександр Біланов — хірург із 36-річним стажем, який понад три роки працював військовим хірургом на Донеччині. Для Малинської громади він нова людина, хоча досвід керівництва медзакладом уже має.
MALYN.MEDIA поспілкувалося з директором насамперед про практичні речі: як працює заклад під час повітряних тривог, чи готовий до відключень світла, які послуги доступні пацієнтам і що потребує змін. А також — про перші пів року Біланова на посаді, роботу з колективом, взаємодію з міською владою, довіру малинців і результати, за якими він сам пропонує оцінювати свою роботу.
«ЯКЩО ПАЦІЄНТОВІ НАДАЮТЬ НЕВІДКЛАДНУ ДОПОМОГУ, ЇЇ НЕ ПРИПИНЯЮТЬ НАВІТЬ ПІД ЧАС ТРИВОГ»
— Олександре Миколайовичу, почнімо з того, як сьогодні працює Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги. Ми маємо тривалі повітряні тривоги, постійну загрозу обстрілів. Як за таких умов організована робота закладу? Чи змінюється прийом пацієнтів залежно від рівня небезпеки?
— Загалом первинка працює у штатному режимі. Робочий день — із 8:00 до 16:42. Але, звичайно, ми враховуємо ситуацію, в якій сьогодні живе країна. У нас розроблений план роботи відповідно до рекомендацій обласних органів управління охороною здоров’я, зі своїми корективами для нашого закладу. Усе це затверджено наказом за моїм підписом.
Якщо оголошено жовтий рівень небезпеки, первинка продовжує працювати. При червоному рівні працівники переходять в укриття. Але якщо в цей час надається невідкладна допомога, а такі випадки бувають і на первинці, її продовжують надавати. Незалежно від того, який рівень небезпеки оголошено. Ми ж не можемо просто залишити пацієнта, якому потрібна медична допомога.
— А що в такому випадку роблять інші лікарі та пацієнти? Чи має первинка власне укриття і чи достатньо там місця для персоналу та людей, які можуть перебувати на прийомі або чекати в коридорах?
— Так, укриття є. У нас два приміщення на цокольному рівні й три — у підвальному. Вони розташовані в самій будівлі. Є лежаки, стільці, необхідні речі для перебування людей. Тобто працівники й пацієнти мають можливість перейти в ці приміщення та перечекати небезпеку.
— Ще одне випробування — тривалі відключення електроенергії. Чи готовий центр працювати в таких умовах? І чи йдеться лише про освітлення, чи зможуть працювати медичне обладнання, комп’ютери, інші необхідні системи?
— Ми до цього готові. У нас встановлений генератор, потужності якого вистачає на приміщення, освітлення та роботу обладнання. Тобто якщо буде відключення електроенергії, ми зможемо продовжувати працювати.
Щодо медикаментів: запасів достатньо. У нас є поточні запаси, якими користуємося щодня, і є окремий резерв на випадок надзвичайних ситуацій. Це все офіційно оформлено, задокументовано. Лікарі на своїх робочих місцях, тому з нашого боку підготовка проведена.
«У ШТАТІ 86 ПРАЦІВНИКІВ. ДЕФІЦИТУ ЛІКАРІВ І МЕДСЕСТЕР НЕМАЄ»
— Ви вже згадали про персонал. А яка сьогодні загалом кадрова ситуація в малинській первинці? У багатьох громадах говорять про нестачу лікарів, особливо сімейних. Чи є така проблема у вас і чи кожен мешканець громади сьогодні може укласти декларацію?
— У нас дефіциту медичного персоналу немає. Штат укомплектований, лікарів і медичних сестер достатньо. Загалом працюють 16 лікарів, із них двоє — за сумісництвом. Це лікар-психотерапевт і лікар, який працює в селі Українка. Маємо трьох педіатрів, 11 сімейних лікарів, одного лікаря-інтерна. Медичних сестер — 38. Загальна кількість працівників закладу — 86 осіб.
Якщо говорити про декларації, то пацієнт має право сам обрати лікаря, з яким хоче її укласти. Ніхто його не зобов’язує йти до конкретного фахівця. Ми обслуговуємо понад 18 тисяч декларацій, але потрібно враховувати, що в Малині працюють також два приватні медичні центри, які надають первинну допомогу. Тому люди мають вибір.
— Але Малинська громада — це не лише місто. Є чимало сіл, зокрема віддалених. Як організована допомога там? Чи можна сказати, що мешканці сіл мають достатній доступ до сімейної медицини?
— Наш центр обслуговує всю Малинську громаду, а це 77 населених пунктів. У структурі закладу є дві міські амбулаторії, п’ять сільських амбулаторій, два фельдшерсько-акушерські пункти й 29 фельдшерських пунктів. Тобто мережа досить велика, і робота ведеться не лише в центральному приміщенні.
Щомісяця медичну допомогу та диспансерне спостереження в нас отримують тисячі людей. Серед них багато пацієнтів, які потребують регулярного нагляду через хронічні захворювання, зокрема люди старшого віку й особи з інвалідністю. Їм необхідні консультації, контроль стану здоров’я, електронні рецепти, постійний зв’язок із лікарем.
За даними нашого центру, щомісяця медичну допомогу тут отримують 5 377 пацієнтів, серед яких понад 143 переселенці. Заклад також веде облік пацієнтів, які потребують особливої уваги, зокрема літніх людей, людей з інвалідністю та дітей.
— А що сьогодні, на ваш погляд, найбільше ускладнює роботу первинної медицини в Малинській громаді? І що, як керівник, ви вважали б за потрібне змінювати насамперед?
— Я б сказав, що потрібно більше працювати з пацієнтами, детальніше пояснювати людям, які можливості вони мають. Особливо це стосується старшого покоління. Не всі розуміють, як працюють певні медичні програми, що вони передбачають і як ними скористатися.
Ось, наприклад, програма скринінгу здоров’я для людей віком від 40 років. Вона діє, але багато людей не зовсім розуміють її принцип. Коли пацієнт приходить до нас, лікар або медична сестра все пояснюють. Розповідають, які обстеження він може пройти, для чого вони потрібні. А якщо просто поговорити з людьми, навіть із сусідами чи знайомими, то бачиш, що інформації бракує.
Дехто взагалі думає, що дві тисячі гривень мають виплатити йому особисто. Насправді це не так. Ці кошти передбачені на медичні обстеження, вони надходять закладу через НСЗУ за відповідною програмою. Пацієнт отримує не гроші на руки, а послугу — комплекс обстежень свого здоров’я.
— До речі, наскільки активно малинці користуються цією програмою? Можете назвати конкретні цифри?
— Спочатку активність була невеликою. Коли я прийшов на посаду у квітні, за місяць у нас пройшли скринінг лише п’ять людей.
— Але і програма на той час тільки запускалась…
— Так. Програма почала діяти ще з початку року. Проте, на мій погляд, п’ять пацієнтів — це мало. Тому почали проводити роз’яснювальну роботу, неодноразово організовували заняття з медичним персоналом, пояснювали пацієнтам, розміщували інформацію на нашому сайті. І поступово люди почали звертатися активніше. Зараз показники вже зовсім інші, є помісячна статистика, бачимо динаміку. Станом на 9 жовтня 2026 року, згідно зі статистикою, скринінг здоров’я 40+ у центрі пройшли 516 осіб.
— Розкажіть, як тоді контролюється кількість проведених обстежень?
— Дані вносяться до електронної системи, звіти передаються до Національної служби здоров’я України. Усе це перевіряється. Є пацієнти з хронічними захворюваннями, які звертаються до лікарів неодноразово, потребують регулярного спостереження. Тому важливо розрізняти кількість людей і кількість звернень чи наданих послуг. Облік ведеться в електронному вигляді.
«ЛЮДИНА МОЖЕ ОБРАТИ БУДЬ-ЯКИЙ МЕДЗАКЛАД, А НЕ ЛИШЕ ТОЙ, ЩО В МАЛИНІ»
— Якщо говорити про самі медичні послуги: на що сьогодні мешканці Малинської громади можуть розраховувати безоплатно? Зрозуміло, що перелік великий, але хотілося б пояснити читачам найголовніше — із чим можна звернутися до сімейного лікаря і що входить у державні програми.
— Насправді перелік досить великий. Це насамперед робота сімейних лікарів і педіатрів, спостереження за пацієнтами, профілактика, обстеження. Також працюємо з людьми, які мають хронічні захворювання. Вони отримують електронні рецепти за програмою «Доступні ліки», можуть отримувати необхідні препарати безоплатно або з доплатою.
У нас на першому поверсі, біля реєстратури, розміщена інформація про такі препарати. Люди можуть ознайомитися, запитати в лікаря. Крім основного пакета первинної медичної допомоги, маємо й інші напрямки роботи. Зокрема, це супровід і лікування пацієнтів із туберкульозом на первинному рівні, обстеження, програми скринінгу. Також працюємо з лікарями-інтернами.
— А чи можна у Малині, наприклад, звернутися до сімейного лікаря й отримати електронне направлення на аналізи в приватну лабораторію? Чи має пацієнт обов’язково проходити обстеження в тому закладі, куди його скеровують?
— Людина має право самостійно обирати, де проходити обстеження. Електронне направлення не видається на конкретну лікарню чи конкретну лабораторію. Воно видається на необхідне обстеження або консультацію.
Тобто пацієнт сам вирішує, куди звертатися. Це може бути лабораторія в Малині, Києві, Житомирі чи взагалі в іншому місті України. Хоч в Івано-Франківську — жодної проблеми. Так само й із направленням на госпіталізацію або консультацію іншого спеціаліста. Людина має право вибору.
— Щодо сезонних захворювань. Ми вже в осінньому періоді, попереду зима. Чи зростає зараз кількість звернень із вірусними інфекціями? Зокрема, чи фіксували вже випадки COVID-19?
— Так, вірусних захворювань уже побільшало. Це характерно для осіннього сезону, і ми бачимо зростання кількості таких звернень.
Щодо COVID-19 — на момент нашої розмови випадків серед наших пацієнтів не фіксували. Переважно йдеться про інші вірусні інфекції. Можливості для тестування в нас є. Проводимо тести на COVID-19, гепатити та інші захворювання, відповідно до наявних програм і потреб пацієнтів.
— Зараз багато людей намагаються вакцинуватися проти грипу ще до початку активного сезону. Чи можна буде зробити таке щеплення в Малинській первинці? І чи буде воно платним?
— Так, ми плануємо проводити вакцинацію проти грипу. Зараз саме укладаємо договори, вирішуємо питання закупівлі вакцини. Передбачаємо, що щеплення зможуть зробити як наші працівники, так і всі охочі мешканці громади. Вакцинація має бути безоплатною. Орієнтовно до середини жовтня плануємо завершити необхідні організаційні питання. Така робота проводиться щороку, тому це для нас не новий процес.
«ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ ЗВЕРТАЮТЬСЯ НАВІТЬ НАШІ ПРАЦІВНИКИ»
— Ви згадали, що в центрі працює лікар-психотерапевт. Також нещодавно у вас з’явилася кімната психологічного розвантаження. Наскільки така допомога сьогодні потрібна в невеликій громаді й хто нею може скористатися?
— Ми облаштували комфортний простір для відновлення ментального здоров’я. Кімнату створили за підтримки Міністерства охорони здоров’я. У нас є лікар-психотерапевт, який працює за сумісництвом і надає кваліфіковану допомогу.
Зараз така підтримка дуже потрібна. Війна, постійна напруга, переживання — усе це впливає на людей. Іноді людина потребує не лише консультації сімейного лікаря, а й психологічної чи психотерапевтичної допомоги. Тому ми й організували такий простір.
— А чи користуються цією можливістю самі медики? Вони теж працюють у постійному напруженні й щодня контактують із людьми, які мають проблеми зі здоров’ям.
— Так, і наші працівники теж звертаються. Причому досить активно. Це не лише для пацієнтів, а й для співробітників, які потребують допомоги. Особливо зараз, під час війни. Багато звертаються жінки. Тому я вважаю, що така кімната потрібна і для пацієнтів, і для самого колективу.
«ЕКГ-АПАРАТИ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ РАНКУ ДО ВЕЧОРА. ТЕХНІКА ПОТРЕБУЄ ЗАМІНИ»
— Ви маєте досвід роботи в інших медичних закладах, зокрема, як менеджер. Як сьогодні взагалі оцінюєте стан місцевої медицини? У чому, на ваш погляд, її сильні сторони, а в чому відстаємо? І які проблеми ставите перед собою як керівник?
— Якщо говорити саме про первинну медицину, то в питанні оплати праці в нас проблем немає. Заробітна плата виплачується вчасно, аванси теж. Усе відповідно до встановлених термінів. Тобто фінансової проблеми із зарплатами в нас сьогодні немає.
Але медицина завжди потребує оновлення обладнання. Ми живемо у XXI столітті, техніка розвивається, і те, що працювало багато років тому, із часом потребує заміни. Тим більше, коли обладнання використовується постійно.
Наприклад, наші ЕКГ-апарати працюють практично з ранку до вечора. Вони непогані, 12-канальні, медичні працівники вміють із ними працювати. Але навантаження дуже велике. І через певний час такі апарати потребують оновлення.
Те саме з аналізаторами крові. Вони постійно в роботі, тому виникають технічні питання. Якраз сьогодні один аналізатор відправили до Києва на гарантійне обслуговування. Добре, що він ще на гарантії. Але це приклад того, наскільки важливо мати справне обладнання й можливість його обслуговувати.
— З цим зрозуміло. Що ще, крім обладнання, потребує уваги?
— Звичайно. Є й господарські питання. Потрібно проводити ремонти, підтримувати приміщення в належному стані. Наш центр орендує приміщення, але ми ж тут працюємо, тому багато чого робимо самостійно.
За цей рік виконали низку робіт. Займалися територією, системою водовідведення, замінювали труби. Зокрема, старі металеві труби замінили на пластикові на двох поверхах. Проводили роботи в окремих кабінетах, зокрема сімейних лікарів.
Це не якісь масштабні ремонти з великими коштами. Але є речі, які треба робити постійно, щоб усе нормально функціонувало. Ми цим і займаємося.
«ТРИ РОКИ НА ДОНБАСІ НАВЧИЛИ МЕНЕ НЕ НЕХТУВАТИ БЕЗПЕКОЮ»
— Ви очолили центр у квітні. За ці пів року довелося щось змінювати у звичній роботі колективу? Як вас, до речі, прийняли?
— Значних, кардинальних змін у нас не було. Колектив достатньо кваліфікований, і лікарі, і медичні сестри працюють на своїх місцях, знають свої обов’язки. Тому не було потреби щось різко змінювати. Але окремі організаційні моменти, звичайно, є.
Наприклад, питання безпеки. Буквально вчора ми знову проводили заняття з лікарями та медсестрами щодо того, як діяти під час жовтого чи червоного рівня небезпеки. У нас це відбувається регулярно, приблизно раз на місяць.
І я вам скажу, що навіть деякі медичні працівники іноді ставляться до таких речей недостатньо серйозно. Не всі повністю усвідомлюють, до чого може призвести нехтування правилами безпеки.
— Про питання безпеки говорите доволі наполегливо…
— Я довгий час працював на Донбасі, понад три роки був військовим хірургом. Працював неподалік лінії розмежування, приблизно за сім кілометрів від неї. І за цей час багато чого бачив.
Тому я добре розумію, що таке небезпека і якими бувають наслідки, коли люди не дотримуються елементарних правил. Тут, на щастя, люди не бачили всього того, що довелося бачити мені. Але через це іноді й не усвідомлюють повністю серйозності ситуації.
Ми проводимо заняття, пояснюємо, як треба діяти. Я сам беру в цьому участь, наводжу приклади з того, що бачив на Донбасі. Для мене це не формальність, не просто наказ, який має лежати в папці. Я знаю, чим може закінчитися недбале ставлення до безпеки.
Загалом у нас дуже згуртований колектив, і треба розуміти, що жоден хірург не може працювати без допомоги. Тут я відчуваю і підтримку, і допомогу.
«ЛЮДИ ЇДУТЬ ОПЕРУВАТИСЯ В КИЇВ ЧИ ЖИТОМИР, ХОЧА ЧАСТИНУ ОПЕРАЦІЙ МОЖНА ЗРОБИТИ В МАЛИНІ»
— Ви все життя в хірургії, тож не можу оминути й цю тему. Як оцінюєте можливості малинської лікарні саме в цьому напрямі? Чого, на ваш погляд, їй сьогодні бракує?
— Я вважаю, що медична допомога в Малині достатньо доступна. Хоча є моменти, які мені не дуже зрозумілі. Особливо якщо говорити про хірургію, адже це моя спеціальність.
Дізнаюся, що люди їдуть оперуватися в Житомир, Київ, Звягель. І мені це не завжди зрозуміло, тому що багато операцій можна виконувати тут, у Малині. У лікарні працюють кваліфіковані хірурги, виконуються операції як лапароскопічним, так і відкритим способом — звичайно, у межах тих можливостей і дозволів, які має заклад. Тобто не можна сказати, що в Малині немає кому оперувати або немає відповідних фахівців. Вони є.
— І все ж люди їдуть. Можливо, тут питання не тільки в тому, які операції можуть зробити в Малині, а й у тому, кому пацієнти готові довірити своє здоров’я?
— Людина має право обирати, де їй лікуватися. Але іноді трапляються випадки, які, на мій погляд, не зовсім правильні. Пацієнт їде в приватну клініку, платить великі гроші за операцію, перебуває там кілька днів, а потім його відправляють назад, за місцем проживання. І вже тут виникає потреба вирішувати певні питання з післяопераційним лікуванням.
Я вважаю, що в хірургії має бути відповідальність за пацієнта. Якщо лікар узявся оперувати людину, то повинен забезпечити і подальше ведення, завершити лікування. У хірургії з цим досить жорсткі правила. Тому мені хотілося б, щоб люди краще знали про можливості місцевої медицини. Не завжди потрібно їхати кудись далеко, якщо необхідну допомогу можна отримати тут.
«Я ВЖЕ ВТРЕТЄ ПРАЦЮЮ ГОЛОВНИМ ЛІКАРЕМ. АЛЕ ОЦІНКУ МОЇЙ РОБОТІ ДАДУТЬ ЛЮДИ»
— Оскільки вже заговорили про довіру. А як із довірою до вас особисто? Ви для Малинської громади людина нова. Вдалося вже знайти контакт із пацієнтами?
— Я працюю тут із 20 квітня, тобто приблизно пів року. До мене звертаються люди, зокрема з хірургічними проблемами. Сімейні лікарі іноді направляють до мене своїх пацієнтів, знаючи, що я за фахом хірург. Я їх оглядаю, за потреби допомагаю організувати подальше лікування через електронні направлення.
Загалом контакт із пацієнтами є. Я не займаюся лише адміністративною роботою, а залишаюся лікарем, до якого люди можуть звернутися за консультацією.
— А керівником бути складніше, коли приходиш у громаду, де тебе ще не знають?
— Я вже достатньо загартований у таких ситуаціях. Це не перша моя керівна посада. Я вже втретє працюю головним лікарем, тому досвід є. А хірургом працював завжди, це моя основна спеціальність. У медицині я 36 років. Маю вищу категорію як лікар-хірург і продовжую оперувати, хоча, звичайно, вже не так багато, як раніше. Також я маю вищу категорію з організації охорони здоров’я.
Нещодавно, наприклад, довелося долучитися до надання допомоги людині, яка постраждала на заправці. Були поранення живота, рук. Я рано приїжджаю на роботу, тому мав можливість брати участь у наданні допомоги. Мій досвід військового хірурга в таких ситуаціях, звичайно, допомагає. А щодо того, як мене сприймають люди… Яку оцінку вони дадуть, то вже час покаже.
— До слова, бачите своє професійне майбутнє у Малині?
— А чому б ні? Так, бачу.
«ДЛЯ МЕНЕ ПОКАЗНИК — СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ МИ ОБСТЕЖИЛИ І СКІЛЬКИ ПАЦІЄНТІВ ОБРАЛИ НАШИХ ЛІКАРІВ»
— Ви кажете, що оцінку вашій роботі дадуть люди. А за якими результатами, на вашу думку, вони мають її оцінювати? Що особисто для вас буде показником успішної роботи?
— Насамперед це показники роботи закладу. Кількість декларацій, скільки нових пацієнтів обрали наших лікарів, скільки людей ми обстежили, скільки скористалися програмами скринінгу.
Наприклад, той самий скринінг 40+. Коли я прийшов, за місяць було всього п’ять людей. Хоча програма діяла вже з початку року. Це дуже мало. Тому ми почали проводити роз’яснювальну роботу, заняття з медичними працівниками, пояснювали все пацієнтам, розміщували інформацію на сайті.
І зараз бачимо результат: люди почали значно активніше звертатися. Тому для мене показники — це не просто статистика заради статистики. Вони показують, наскільки ми працюємо з населенням, чи користуються люди нашими послугами.
Звичайно, важливо, щоб заклад мав необхідне обладнання, щоб лікарі могли нормально працювати, а пацієнти — отримувати допомогу. Усе це і є наша щоденна робота.
— І наостанок — про міську владу. Чи маєте ви її підтримку у вирішенні проблем закладу?
— Сподіваюся, що маю. І маю надію, що так буде і надалі.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
