Цього літа Владислав Горай планував дати благодійний концерт у рідному Малині — разом із дитячою капелою бандуристів, в пам’ять про свого батька
12 червня у місті Малин відбулося прощання з Владиславом Гораєм — солістом Одеського національного академічного театру опери та балету, заслуженим артистом України і тенором світового рівня. Владислав народився і виріс у Малині, а загинув 8 червня під час волонтерської місії на Сумщині, передаючи черговий автомобіль для ЗСУ.
Церемонія прощання розпочалася у Свято-Дмитрівському храмі, а згодом продовжилася на центральній площі біля місцевого Центру культури — саме там, 24 роки тому, вперше прозвучав Гімн Малина у виконанні Владислава.
Як пише Суспільне Житомир, попрощатися прийшли кілька сотень людей — рідні, друзі, волонтери, колеги та просто небайдужі містяни. Це ті, хто знав його особисто, працював разом, волонтерив, слухав його концерти, шанував за талант і доброту.
З самого ранку на вулицях міста звучав запис голосу Владислава — прощання з митцем наповнило Малин щемливою тишею та оплесками на знак подяки.
Викладачка Малинської школи мистецтв Світлана Майданович згадує загиблого ще шестирічним хлопчиком:
«Він мав дар до співу від природи, навчався грі на фортепіано, був скромним і щирим. Ми співали з його мамою в одному колективі — дуже музична й добра родина».
Його однокласниця Людмила Возна пам’ятає, як вони співали разом перед випускним і як Владислав «був душею компанії, чудово грав на фортепіано і вчив її співати»:
«Для мене було трохи несподівано, що він став саме оперним співаком — але я завжди стежила за його кар’єрою і щиро пишалась ним».
З початку повномасштабного вторгнення Горай активно волонтерив. Як розповідає місцева волонтерка Надія Романенко, він організовував благодійні концерти, збирав кошти на потреби армії, а також допомагав забезпечувати лікарню та передову транспортом і спорядженням.
«Завдяки його енергії нам вдалося придбати реанімобіль для нашої лікарні. Він був душею багатьох ініціатив», — згадує Романенко.
Цього літа Владислав Горай планував дати благодійний концерт у рідному Малині — разом із дитячою капелою бандуристів, в пам’ять про свого батька. Але цій мрії не судилося збутися.
Він народився 5 серпня 1967 року у родині музикантів. Навчався у Малинській дитячій школі мистецтв, закінчив Вінницький педінститут із відзнакою, а згодом — Одеську консерваторію.
Упродовж 30 років був солістом Одеської національної опери, виступав за кордоном, поширюючи українську культуру у світі. Разом із дружиною Надією працював у театрі, виховував двох синів.
11 червня з Владиславом прощалися в Одесі, а 12-го — у рідному Малині. Поховали його в селі Різня, поруч із могилою батька.
