Ленінський комсомол, Малуша, Герої України. Що спільного?

Чи добра це справа — пам’ятник Героям України? Безумовно. Чи був би хто проти такого пам’ятника? Одиниці.

Але допоки не поглянеш на ідею встановлення такого в Малинському міському парку.

Насторожує вже те, що проєкт просувають автори «Двох каменів».

НЕ ПРОПАДАТИ Ж ДОБРУ

У міському парку, по праву руку від меморіалу афганцям, на розі алеї та вулиці Паркової прихистився дивний фундамент. От ця конструкція і не дає спокою добрим господарям — чому б не залучити для гарної справи?!

То ж давайте там встановимо пам’ятник Малуші!

Придумали — зробили. Гупнули гарного камінця. Причесали траву. Замовили пам’ятник.

Тільки от. Яка Малуша? Малуша буде завершувати мілітарний меморіальний комплекс?

Дикість.

Тож Малушу переселили.

Але ідея — «щоб добро не пропало» — залишилася.

ТОДІ НЕХАЙ ПАМ’ЯТНИК ГЕРОЯМ БУДЕ…

Ще під час передвиборчої кампанії Олексія Шостака на тому місці, де вже й «підмалушин» камінь є, урочисто встановили табличку: «На цьому місці буде встановлено пам’ятний знак…»

Буде?

А що ж там мало бути раніше? Хто й для чого спорудив кам’яне одоробло? Виявляється вже мало хто й пам’ятає. «Кафе якесь мало бути…», — дехто каже.

Табличку встановили восени 2020 року.

Алея слави Героям світової війни, монумент афганцям на задньому фоні

Насправді ні. Малинський міський парк ім. Миклухи-Маклая свого часу називався «імені Ленінського комсомолу». І на кам’яній споруді мали встановити муляжі семи орденів, якими був нагороджений комсомол…

БЛЮЗНІРСТВО

Так, це блюзнірство. І не що інше — встановлювати «в ногах» Героїв минулої епохи пам’ятний знак новітнім Героям.

Блюзнірство використовувати для такої ідеї «секонд хенд».

Він завжди буде виглядати вторинно. Настільки ж недоречно, як знак Героям Небесної Сотні, який час від часу опиняється серед мангалів з шашликами та веселих гулянь.

ЕКЛЕКТИКА

Але якщо навіть відкинути морально-соціальну складову, то це схоже на спробу… впихнути невпихуєме.

Не тулиться. І все. Як не туляться з доречними для парку кулястими ліхтарями — ліхтарі зигзагоподібної форми, де «багато любові до Малина».

Еклектика — це механічне поєднання органічно несумісних елементів.

Еклектика — це кам’яна Малуша та мультяшний з плоского металу Добриня неподалік.

Ми й без того приречені на поєднання траурного й радісного.

ЩО НЕ ТАК З МЕМОРІАЛОМ В ГОРОДИЩАХ

У Городищах вже маємо пам’ятний комплекс. Гарний, як для Малина — не перевантажений іншими акцентами.

Але щось не так з меморіалом в Городищах. Чому в День добровольця, в День захисника Вітчизни він ігнорується, а всі дружно йдуть в міський парк до пам’ятного знаку Небесній Сотні?!

Різні пояснення чуються, але вони не витримують критики. Десь на перепоні стало хворобливе ЕГО.

Та залишимо це питання відкритим…

Меморіал в Городищах

Загальний вигляд меморіалу в Городищах

ДВА КАМЕНІ ЯК КОНЦЕПЦІЯ

Ми вже маємо (без)концептуальний шедевр на площі — всім не подобається, але стоїть. Напевно й тут так мало бути: поставимо, а там звикнуть. Мовляв, для добрих справ хіба потрібні обґрунтування? Про що ви?

Але чому б ні?!

Якщо громада таке сприймає, то її будуть «обдаровувати» й надалі.

Два велетні, дві безглузді брили як стояли, так і стоятимуть

Згадати, як народжувався малинський «стоунхендж», можна за цим посиланням: «Звідки у каменів ноги ростуть» — п’єса із малинської бувальщини.

Пов'язані статті

- Реклама -spot_img

Останні новини