Зараз на Малинщині фізично перебуває 45% учнів, є також школярі з окупованих територій
У приміщенні школи-ліцею №1 відбулася нарада директорів шкіл. Мова йшла про організацію навчання до кінця року, оплату праці, шкільні ремонти тощо.
У межах громади станом на 5 травня перебуває 46 % учнів, тому формат навчання залишається дистанційним. Додалося школярів з територій, які перебували в окупації.
Навчальний рік цього року закінчиться 7 червня. Після цього випускники отримають документи про освіту.
Обговорили також нарахування оплати праці працівникам навчальних закладів з початку березня.
«Йшлося й про те, що у громаді від військової агресії постраждало вісім приміщень шкіл. Всі вони потребують різного ремонту. Це і заміна вікон, і ремонт дахів, іншого. Наразі всі потреби заактовано. Також подано потребу у кількості ноутбуків для вчителів вищезазначених закладів. Держава планує забезпечити їх цим обладнанням», – повідомили у мерії.
Освітяни кажуть, що війна внесла серйозні корективи у їхню. Проте навіть у таких умовах вони продовжують працювати, щоб вчасно та без проблем закінчити навчальний рік.
Ольга Фурманська, директорка Малинської школи №2:
– Після масового бомбардування міста, станом на 22 березня з нашої школи була фізично на місці близько сотня учнів. А вже станом на 20 квітня нарахували 212 школярів. Загалом у школі навчається 559 дітей.
Також у нас почали навчатися діти з окупованих територій, зокрема, одна дівчинка з Херсонщини. Вона вже зареєстрована, готуємо документи і ця дитина буде продовжувати навчання у нашій школі, у 10-ому класі. Також до нас прибув хлопчик із Немішаєва. Ця дитина буде у нас закінчувати школу, і пізніше сім’я планує повертатися.
Тимчасово у нас навчався учень 11 класу з Бородянки. Певний час разом з рідними був у Ворсівці, але так склалися обставини, що їм треба повертатися. Проте повертатися їм нікуди – кімната, яку пропонують, непристосована до життя. Наш навчальний заклад не залишив цю сім’ю – буквально за позавчорашній вечір і вчорашній ранок ми зібралися, мобілізувалися і підготували усі необхідні речі цій родині, аби вони, принаймні, мали з чим їхати. І постіль, і ковдри, і каструлі, і посуд, і подушки – елементарні речі, щоб заселитися і жити перший час.
Батьки однокласників перерахували на карту допомогу. Матері школяра було ніяково, вона зі сльозами на очах приймала ці гроші і дякувала за підтримку. Їхній будинок зруйнований вщент, розстріляний з танків, та ще й гранату кинули у підвал. Сім’я була дуже зворушена, казали, що не очікували такої підтримки.
Наша школа також постраждала від бомбардувань. Пошкоджено близько 90 вікон ударною хвилею, деякі – були вирвані з основою. Близько 17 дверей, знищена і комп’ютерна техніка. Шифр підняло й опустило. Але я старалася бути на місці після обстрілів. З допомогою небайдужих намагалися з підручних матеріалів швиденько «підлатати» пошкодження.
Те, що у нашій школі, навчальний рік завершиться дистанційно, – навіть мови немає. По-перше, через руйнування. По-друге, не маємо придатного укриття, щоб у випадку тривоги сховати таку кількість учнів.
Заробітна плата виплачується за умовами дистанційної роботи, за тарифікацію. Такі працівники, які не зі своєї вини, а через особливості своєї професії не можуть виконувати роботу – як от бібліотекар, педагог-організатор тощо – отримують 2/3 від свого окладу.
Не все гладко, різні ситуації бувають. Розуміємо, що не всі мають доступ до комп’ютера, не усі добре почуваються. Але зараз насамперед ставимо у пріоритет фізичне і психічне здоров’я дітей. Нині ми як одна велика родина, яка підтримує один одного у цей непростий час.
