Окрім сили та витримки, боксерське дитинство вимагає регулярних витрат та осмисленої мотивації – насамперед у дитини
Нещодавно юний малинський боксер, 11-річний Артур Костюченко здобув чергову перемогу на десятому ювілейному турнірі з боксу за кубок чеченської діаспори. У фінальному поєдинку він нокаутував суперника одразу у першому раунді.
Ця перемога – далеко не перша на рахунку Артура. За такими впевненими результатами стоїть нелегка праця дитини впродовж останніх шести років: регулярні тренування по кілька разів на тиждень, дотримання режиму харчування, величезна мотивація та підтримка рідних.
На кожному з етапів Артура підтримує його батько – Олексій Костюченко, який організовує поєдинки. Журналістам MALYN.MEDIA він розповів про те, як це – виховувати чемпіона, чим мотивує сина та про самого Артура, який окрім великих навантажень встигає тішити батьків успіхами у навчанні.
– Олексію, минулого тижня Артур поповнив свою колекцію новим кубком. Вітаємо вас! Думаю, що це не лише заслуга сина, а й ваша також.
– Дякуємо! Так, я справді перший і найзапекліший вболівальник свого сина, а також частково його тренер. Втім, без вмінь та підготовки сина нічого б не вийшло. Тому я горджусь ним і готовий підставляти плече на шляху до наступних перемог.
– А які цілі в Артура?
– Амбітні. Мріє стати олімпійським чемпіоном.
– Часто буває таке, що діти, які захоплені спортом, менше цікавиться навчанням…
– Це не про мого Артура. У нас діє віддавна правило: хочеш йти на тренування – показуй хороші результати у навчанні. Тому він в нас відмінник у школі (сміється, – ред.) Світлий розум і аналітичне мислення – це те, без чого у боксі не обійтися. Тому що бокс – це прокладання стратегій, постійний аналіз тощо. Звісно, якщо ти професіонал, а не просто гамселиш бездумно грушу…
– Тобто, ви змушуєте його приносити одні умовні «п’ятірки»?
– Ні, він сам це робить. Коли мене запитують, в чому секрет і як мені вдається виховувати і боксера, і одночасно відмінника, то відповідаю банально: секрет у ньому ж. Це він такий і це його заслуги. Талановитий хлопець вдався (сміється, – ред.)
Взагалі мій син – це мій друг. Я добре усвідомлюю свою батьківську роль, але насамперед намагаюсь з ним спілкуватися, як з другом, на рівні. Якщо і берусь щось пояснювати, то не з погляду власних інтересів, а з погляду його зацікавлень та його майбутнього. Мирно говорю важливі речі та готую до дорослого життя.
– Олексію, а чим мотивуєте сина?
– Він сам себе мотивує насправді. Хоч, звісно, ми багато розмовляємо на тему спорту, перемоги. Завжди кажу так: хто найбільше зробив для перемоги, той і переміг. Запорука перемоги – це ефективна праця і регулярність тренувань.
Це два ключові фактори, які вирізняють переможця серед інших. Він має розуміти, для чого він це робить і чому йому це потрібно. І так, до речі, з усім – не лише зі спортом.
– А скільки разів на тиждень тренується Артур і по скільки годин?
– Під час підготовки до змагань займається боксом щодня, крім неділі. У звичному режимі – три тренування по боксу і боротьба у вільні дні. Чому боротьба? Тому що він повинен бути багатогранним у своїх спортивних можливостях.
– Хто тренує Артура?
– У нього кілька тренерів: малинський Олег Сервецький, тренер з Коростишева – Сергій Степанчук та ще один із Пісківки – Сергій Кухар, який також доклав зусиль до тих результатів, які маємо зараз.
У вільний від роботи час з ним займаюся і я. Тобто, це доволі комплексний підхід. Намагаємося отримати максимум вмінь з тих можливостей, які маємо.
– Олексію, розуміємо, що такий серйозний підхід – це також фінансові витрати. Про які суми йдеться?
– Спорт унашій країні не фінансується і виростити спортсмена дуже важко. Усі витрати лягають на плечі батьків. Відповідно, якщо у батьків обмежені ресурси, то навіть найталановитіші діти можуть залишитися непоміченими.
Тому що боксерське дитинство – це і спортивні табори, і тренування, і витрати на бензин, аби доїхати на ті тренування.
У будь-якому випадку треба вкладати кошти. Тому і складається така ситуація, що як тільки спортсмен виростає і йому пропонують співпрацю за кордоном, він одразу погоджується. Бо в нас всі тільки політикою займаються, більше нічим.
– Чи має Артур якісь обмеження у харчуванні?
– Він їсть практично все, окрім шкідливих чіпсів, сухариків. Також не п’є солодкі газовані напої.
– Яку б ви дали пораду батькам, які бачать майбутнє своїх дітей у спорті?
– Для початку треба визначиться, чи це випадково не ваша мрія, а справді бажання вашої дитини. Зрозуміло, що спочатку батьки можуть підказати, але помітити, чи це саме те хобі, яке до душі дитині, можна вже у перші місяці чи роки тренувань.
Також важливо підтримувати дитину – щиро, а не для «галочки», цікавитись її досягненнями, хвалити та розмовляти на тему страхів. Вчити приймати поразки, які, звичайно, також можуть бути.
Якщо ваша дитина серйозно залучена у спорті, то мусите також бути готові виділяти на це частину бюджету. Але все це не має жодного значення, якщо ви не вірите у сили свого сина чи доньки – навіть, якщо є підстави для сумнівів, ви не повинні про це говорити. Зробіть дитину авансом чемпіоном, і згодом вона ним стане!
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
Фото – із сімейного архіву
