Тема для скарги в Міндовкілля
Нещодавній сюжет на «Суспільному» залишає неоднозначне враження. Виглядає так, що наче громада стала щільним фронтом, щоб захистити «калюжу». Але поміж рядками вживлюється зневіра, мовляв, все вирішено й ваші танці з оцінкою впливу на довкілля є формальністю.
Не здивував заступник міського голови Павло Іваненко. Каже: «Ми вже витребували звіт з Міндовкілля…»
Тут німа сцена.
Я от певен, що той звіт і у Павла Іваненка, і в Олександра Ситайла в кишені з першого дня. Але, якщо це не так, то побажаю їм, щоб свою заробітну плату витребовували тільки через Міндовкілля. Бо чого такі прості рішення, щоб бухгалтерія «гульк» — і кошти на банківській карті? Ні, витребовуйте звіт про нарахування, передавайте його у юрвідділ, може, там знайдуть зауваження. Тоді напишете в бухгалтерію, щоб перерахували й відрахували. Ну а вже потім — може, й на карту…
Одним словом — спіч Іваненка для «електората». Бо «неелекторат» все бачить — і мер, і заступник грають не на полі громади й навіть не намагаються це завуалювати.
Але от другий співрозмовник цікавіший. Виконавчий директор ТОВ «БМ ГРАНІТ – У» — Юрій Шевчук.
Він наговорив на скаргу в Міндовкілля.
Суб’єкт господарювання під час громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля втручається в обговорення заявами, які спотворюють уяву громадян, як про ситуацію навколо об’єкта планової діяльності, так і в розумінні справедливості правової системи у державі.
Виконавчий директор ТОВ «БМ ГРАНІТ – У«Юрій Шевчук говорить:
«Що стосується відкачки води, то це промисловий об’єкт, який має відповідні документи. Є припис суду, який зобов’язує підприємство виконувати норми закону, про те, що промисловий об’єкт має підтримуватися у належному стані. Тобто має бути відкачана вода. У нас є рішення суду, яке зобов’язує відкачати звідти воду…»
Тут німа сцена.
А тепер згадаємо, що зараз відбувається. Зараз проходять громадські обговорення звіту оцінки впливу на довкілля, які передбачені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». То навіщо це все, якщо вже є рішення суду?
Але ось що говорить закон.
Стаття 3. Сфера застосування оцінки впливу на довкілля
Частина 4. Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Тобто, нема оцінки — нема планової діяльності. Ані лопатою, ані бульдозером. Й оті помпи, що вони якось завезли, — очевидно протизаконна дія. Навіть відром не можна відкачувати.
І тепер питання: який суд змушує пана Шевчука відкачувати воду? Який суд не розгледів статтю 3, частину 4? Якщо таке рішення є, то чому його не додано до Звіту?
Але якщо такого рішення суду нема, то що зробив Шевчук під час громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля як посадова особа суб’єкта господарювання? Так, він впливав на громадську думку неправдивими заявами…
І що з цим робити? Написати скаргу в Міндовкілля.
А ось кіно — предмет розмови.
Щодо Юрія Шевчука. Свого часу він був директором Пенізевицького кар’єру. Посаду зайняв доволі конфліктно у 2014 році, безпардонно звільнивши Івана Єщенка – тодішнього багаторічного директора, заслуженого залізничника, а разом з ним – й інших невгодних. Після цього нова команда взялася керувати Пенізевицьким кар’єроуправлінням.
Та от, у 2020 році, підприємство знову потрапляє у топновини – СБУ виявила незаконний видобуток 500 тисяч кубічних метрів граніту. За версією слідства, оборудку протягом 2017–2018 років здійснювали службові особи одного з виробничих підрозділів філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця».
Встановлено, що своїми діями вони заподіяли шкоди навколишньому середовищу на більше ніж 1,3 мільярда гривень. Незаконний видобуток, зокрема, проводився із застосуванням вибухово-технічних засобів. Такі дії могли призвести до виникнення надзвичайних ситуацій на підприємстві, створювали загрозу життю і здоров’ю людей та могли завдати чималих збитків довкіллю.
Йдеться про очолюване паном Шевчуком підприємство — ВП «Пенізевицький кар’єр».
Вже у 2021 Офіс Генпрокурора зацікавився збитками через незаконний видобуток каменю у Гранітному.
Настільки зацікавився, що тодішня генеральна прокурорка країни Венедиктова про це написала у фейсбуці.
«Захист природи та збереження надр ми поставили собі за пріоритет на 2021 рік на спільній нараді з правоохоронними та іншими державними органами менш як місяць тому. Зараз бачимо вже перші результати напрацьованої дорожньої карти дій. Злочини в екологічній сфері мають каратись по всій суворості, адже це питання безпеки і здоров’я нації», — писала Ірина Венедиктова.
А Юрій Шевчук тим часом тихенько звільнився і перемістився на якесь інше підприємство директором. Цікаво, чи позакривали вже ті кримінальні справи?
Але то все колись. Сьогодні Юрій Шевчук благодійник — обіцяє безкоштовні свердловини, якщо не буде води…
