«Лицом к лицу Лица не увидать. Большое видится на расстоянье»
Так от, шановні, вас це не стосується — вдалині від батьківщини ваш кругозір відносно життя, подій на тій землі, яку покинули, не розшириться. Краще «бачити» ви не будете.
Мова йде про коментарі до допису «Дуже офіційний блог: малинчани? малинці?».
Перший з них:
Igor Cichač Ну так чому не малинчанин(суфікси-анин і т.д)? А малинець! І хто це і кому в голову “клюнув” комар!
Igor Cichač страшенно ностальгує за радянським дитинством, за молодістю… Це його улюбена тема в коментарях — вихваляти ті часи. Живучи при цьому десь у Чехії.
Другий з них:
Валентин Савченко Всі ці нововведення “від лукавого”! Якщо собаці нічого робить, він яйця лиже. Так і нашим реформаторам від правопису.
Поважаю Валентина Савченка за його згадки про минуле Малина та виважені коментарі, але не у цьому випадку.
Так, повторюсь, «малинчани» — це елемент зросійщення, не що інше, як слово з малинського суржику, яким ми всі послуговуємося.
А «малинці» — це не «нововведення “від лукавого”», і не комусь «в голову “клюнув” комар», а правопис, який був чинним і в часи вашого щасливого радянського минулого.
Щоб не бути голослівним, подам скриншоти з «Історії міст і сіл УРСР, Житомирська область, 1973 р.в.»
Це нині в друкованій продукції нікого не здивуєш помилками, де з текстом може працювати 2-3 людини у кращому випадку. А тоді над такими виданнями працював «взвод солдат від науки».
Погляньте лише на колектив одного книжкового тому, які понаписували «нововведеннь “від лукавого”», на тих, кому «в голову “клюнув” комар». На початку далеких 1970-х. А ще! Ще ж була загальна редакція! Там «клюнутих» ще більше..
Не маю наміру переконувати тих, хто істинно вірує в «малинчан», але, якщо є чим «крити» міфи, чи то — хамовиті коментарі, то чому б і ні?
