Мене абсолютно не переймає, хто і як називає себе та оточення в побуті. Але офіціоз — мене переймає
У свої юні радянські роки я був певен, що Степан Бандера — це кривавий гицель з ножем у зубах, який убивав мирних людей, а його ловили по горах високочолі та високоідейні захисники тих мирних людей — «смершівці». Пропагандистське кіно працювало на ура.
Але ж… Сьогодні маю кардинально протилежну думку. Не боготворю Степана Бандеру з певних причин, але він дійсно Герой України.
Люди з критичним мисленням не можуть бути залізобетонними, бо нові знання – це нові роздуми й нові висновки.
Так само свого часу дійшов висновку, що словоформа «малинчани» є елементом зросійщення українців.
Дослідивши трохи історію впевнився, що «малинчани» масово у Малині з’явилися після другої світової війни — не раніше.
Саме тоді, коли почали добротно творити «адін народ». Тоді коли у Малині з’явилася російська школа, елітна — додам, тоді, коли майже на всіх керівних посадах були навіть не зросійщені українці, а етнічні росіяни. Напевно це якось дослідить та озвучить краєзнавчий музей — про довоєнного Івана Сірка (був такий) та післявоєнного Калашніка, чи якогось там Осокіна (були такі)…
Тому мене не перестає переймати думка, чому люди так тримаються за цю нав’язану словоформу. Особливо тоді, коли це криком кричать в офіціозі.
Он і на день міста міський голова привітав малинчан. А що тоді мені? Коли я знаю, що «малинчани» – то омана, то зґвалтована свідомість.
Мене абсолютно не переймає, хто і як називає себе та оточення в побуті. Але офіціоз — мене переймає.
Тож зробив просто — офіційно звернувся до міського голови, щоб він поставив крапку.
Далі саме звернення.
Шановний Олександре Григоровичу!
Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування» (с. 42, п.4, пп. 18), Законом України «Про звернення громадян» та врахувавши Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», прошу розглянути звернення та надати відповідь.
У діловій мові Малинської міської ради та її структурних підрозділів використовується катойконім «малинчани». Катойконім — це назва мешканців міста, співвіднесена з топонімом Малин.
Так, на офіційному вебсайті міської ради, задавши у формі пошуку «малинчани», отримуємо результат у понад 120 цитувань.
Водночас мовознавці стверджують, що це помилкове утворення катойконіма, яке виникло внаслідок зросійщення — коли в мовлення носіїв української потрапляє продуктивна російська модель -чани там, де має бути питомий суфікс -ець (-ці): Малин — малинці. Українська форма -чани утворюється лише там, де в топонімі є к, ч, щ і цьк: Городище — городищани.
При цьому катойконім «малинці» не використовується в офіційних документах та у діловому мовленні взагалі.
Тому прошу надати роз’яснення:
1) Чи відповідає словотвірна модель «малинчани» українському правопису?
2) Чим обґрунтований вибір словотвірної моделі «малинчани» в офіційному мовленні Малинської міської ради?
3) Надати роз’яснення, чому не використовується правильна словотвірна модель «малинці».
4) Якщо катойконім «малинчани» не відповідає українському правопису, вжити заходів для використання правильної форми в офіційному мовленні та діловодстві.
5) Звернутися до Інституту української мови, який координує питання української мови, її функціонування у суспільстві, розповсюдження, нормативності, структури, історії тощо — для внесення правильного катойконіма, який називає жителів Малина, у словники української мови.
У разі визнання заяви необґрунтованою, роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідь прошу надати у терміни передбачені законодавством.
Згідно із законом, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Відповідь прошу надіслати….
Відповідь на паперових носіях маю намір отримати особисто, тому прошу повідомити…
«20» вересня 2021 р. Підпис.