І за що справді варто боротися
У будь-якому разі питання «Калюжі» вирішуватиметься в правовому полі. А в цьому полі аргумент про те, що «Калюжа» є зоною відпочинку — геть слабкий. Мені видається, що «БМ Граніт» свідомо продукує цей дискурс.
Насправді цей об’єкт є промисловим. На нього не поширюються водоохоронні обмеження, які стосуються рекреаційних водойм. І щойно хтось починає говорити про «рятування пляжу», «чисту воду» чи «відпочинок» — у відповідь лунає аргумент: «Це промзона». Уся проблематика зводиться до теми зони відпочинку, на фоні чого нівелюються або губляться інші, не менш важливі проблеми.
А от за що справді треба боротися:
- За санітарну відстань. Треба доводити, що відстань від цього промислового об’єкта до житлових будинків у Малині — менше ніж 500 метрів. А твердження потенційних розробників про те, що «далі не підуть», — лише слова.
- За воду в колодязях і на подвір’ях. У звіті з ОВД зазначено, що після відкачування води з «Калюжі» рівень у свердловинах може впасти на 1,36 м. Хіба це не критична проблема для органу місцевого самоврядування, який представляє громаду? Хіба це не проблема для жителів, які мешкають поруч?
- За річку Іршу. Треба доводити, що діяльність ведеться в її прибережній захисній смузі.
- За Смарагдову мережу. Треба доводити, що ділянка робіт — у межах Смарагдової зони.
- За об’єктивність екологічної оцінки. Треба доводити, що звіт з оцінки впливу на довкілля просто кричить про конфлікт інтересів — коли виконавець звіту одночасно виступає і стороною, що його захищає і експертом на якого посилаються.
- За відповідальність міської ради. Треба доводити, що бездіяльність міської ради — злочинна.
І радує те, що депутати починають повертатися з політичного небуття — зареєстровано заяву від групи обранців про скликання сесії щодо «Калюжі».
Треба розмовляти мовою реальних робочих аргументів. А пляж тоді — врятується сам.
