Втома війни ламає. І не мені судити. Але… Судити не буду. Буду запитувати
Ще з 14-го чула ниття: давайте брататися і бла-бла. І в цьому бла-бла два затики: «ми-ше-браття» (з обох сторін) та «це ж не ми, а наши правітєльства/госдеп/нато/тощо».
А зараз все частіше ця тема свистить у влогерів на ютубі. Не хочу називати їх, аби не популяризувати. Сама натрапляла випадково. А тепер розумію, що подібних висловлювань стало забагато, тому і мені траплялися відоси каналів, на які я не підписана, проте з цікавості відкрила.
Ну, думаю перші рази, то так збіглося. Але ж ні! Триндять і триндять. І не тільки блогери. Їхні запрошені! А серед запрошених є люди, що воювали або досі воюють.
Гаразд. Втома війни ламає. І не мені судити висловлювання тих, хто з окопу й бліндажа. Але… Судити не буду. Буду запитувати. Бо тенденція поширення цього недоброго наративу вибішує.
Дуже зручно складати все на такий хитрий і багатоликий захід чи схід, європу чи китай. Та чи ми не знали! Дуже вдало все списати на уряди та світових можновладців і багатіїв. Ми завжди знали, які важелі та ресурси зосереджені у їхніх руках. Нам же це не нівелювало притомність і критичний розум?
Так от. Останньою краплею стали слова фронтовика про те братання. Заклик на кшталт: «Не слухаймо отих президентів ваших-наших, виходьмо із окопів, братаймося і повертаймо автомати у бік банківської та кремля. Нас знищують. Там, по той бік лінії фронту, такі ж, як і ми…» і все в такому дусі. Отака ватна конспірологія від людини, яка воює чи воювала.
Та ніхто з нас не в захваті від окремих дій влади. Треба мати глузд і ретельність розбирати кожен косяк, зокрема, у кожного відповідального. Бо що конкретно ти маєш на увазі, шановний? Узагальнення — інструмент маніпуляцій і демагогії.
Але про братання.
Учасник одного інтерв’ю наводить приклади, як ще у фазі ато-війни наші воїни перегукувалися з позицій з сєпарами: «Нам тре відстрілятися, бо начальство веліло, то ви поховайтеся, ми відстріляємося!».
Або той же інтерв’юер наводить приклад, як наші «шо скривать, це ж було, ні?» воїни бігали на бік сєпарів купувати шмурдяк.
Кому сєпар брат? Мені — ні. Це ворог. Бо він визначився.
І рашист так само. І в 2014 і тепер. А якщо хтось розтягнувся у шпагаті від ностальгії за совком до конформізму на лінії розмежування, то він робить заручниками ворога не лише себе, а й оточення.
У 2014 багато чого було. Як і сьогодні ще.
Он у нашому регіоні щодня викривають зрадників і коригувальників. А самогонку на моїй вулиці, де упродовж тільки одного десятиліття живуть декілька депутатів і посадовців у ранзі голови РДА чи секретаря міськради в різні каденції, є принаймні одна хата-гуральня. Хто їх кришує і заоохочує? Отаке братання нефронтового штибу. Тіпа, а шо, ну нехай, не хоч не купуй, не пий…
А на вулиці Січових Стрільців досі висить табличка «вулиця Лєніна» на стіні, розфарбованій жовто-блакитним орнаментом!
А на місцевих посадах повно дітей колишніх ще партєйних/хозяйствєнних совєцкіх чиновників і керівників, коли тобі після буцім розвалу системи система і братерство у лавах її ще сприяє років зо тридцять…
Так тепер до братання фронтового. Тільки не треба мені приклади першої та другої світової. Говорімо конкретно про конкретне.
У тебе є конкретний план дій? Бо оте «вийти, покинути поле бою, повернути в бік…» — це все пафос. Давай подивимося, як це конкретно в реальності виглядає.
Що таке лозунг, заклик? Пустопорожній звук. Сказав, наче пукнув у калюжу.
Якщо ти такий зухвало-борзий, шукай таких же, і валяй! Будь послідовним. Шукайте інші такі компашки, гуртуйтеся, відкривайте свій фронт, шукайте зброю і амуніцію. Слабо? Це ж несолідно — з автоматом, який тобі дістався якось так від офіційної херової влади, йти проти тієї офіційної херової влади.
Копнімо глибше. А нафіга ти взагалі той автомат брав до рук? Чого не швирнув у морду владі і не сказав у точці відліку-2022/2014: «Пішли ви в дупу, бо я йду брататися!».
І тепер знову про братання. А що ми всі робили до 2014 і довго після аж до 24 лютого? Хіба не браталися практично в засос/мінськ/якосьмине?
Як по-твоєму виглядає братання? Саюз савєцкіх? Ну, то це шиза. Бо нічого не вернеться. Згадуй і тоскуй. Чи ти маєш сили вернути братання по-савєцкі, особливо, гинучи в Іловайську? А мене ти запитав? Я не хочу. Їдь в ерефію і братайся. Сюди мені і моїй країні це не тре.
Тепер про дуууже конкретне братання розливу-2022. Скажи конкретно про місце і час, де мало б відбутися оте спасенне братання? На півдні? На сході? На півночі? Коли? До перших вибухів чи після? От раптом вибухноло у Києві і ти такий «біжу біжком на кордон на три сторони брататися!». Бо сигнал дали брати! Так це мало бути? Може, урочисто на раїнах-могилах Бородянки, Ізюму? На сцені театру/могили у Маріуполі?
Чи коли почали стріляти впритул? А як обійнятися з братом, який вистрелив у спину тобі із зв’язаними руками? Чим обійматися — руки зайняті? Очі одвернуті. Та і мертвий я — мертвий як обійме брата любого?
Розкажи мені про братання. Не треба мені про владу, таємні уряди, всякі конспірологічні схеми і замисли сильних світу сього. Вони завжди були і будуть.
Але у нас навіть у безвиході є глузд, совість, воля духу і базове — особистий вибір і відповідальність за нього.
Та і взагалі, розібратися б, що ти вкладаєш у категорію, визначення «брат»? Оту совєцьку парадигму? То ти труп ходячий. Чи християнську парадигму? То ти знайди спосіб братам-християнам по той бік окопів внушити «не убий, не укради» тощо.
Хто є брат?
Цією метафорою апелюють і урки, і харцизяки, і всі підряд.
Покажи мені, як ти це зробив. Конкретно.
Прийшов на ютуб і дав інтерв’ю про «брататися» і «повернути автомати на банкову-кремль-білийдім»? То ти слабак і брехло. Давай, покажи.
І розкажи: а що потім? У тебе є план братерського життя після казкового фіналу: «Пили-гуляли, мед-пиво… І жилі оні щасліво…». Про оце «жилі оні» потім. Чи є життя потім, на/у тому світі?
Розкажи і покажи, тріпло.
Братерство-сестринство — це не про мене. У цьому конкретному випадку із цим конкретним сусідом Москва-Мінськ та їхні глубінні народи.
