Для чого ми тут, в цей час, на цій планеті? Думали?
Все дуже просто: ми тут, щоб досліджувати життя, його прояви, контрасти й знаходити нові способи привносити любов у своє існування, у свої серця та й у світ в цілому. Світ потребує нашої любові.
Важливий не масштаб твоїх дій, а чим ти наповнений в цю мить. Бо не важливо, чим ти займаєшся: готуєш сніданок, прогулюєшся в лісі, ніжишся в теплому ліжку, захопливо спостерігаєш за сходом сонця чи своєю дитиною — головне те, що ти транслюєш любов у світ, якщо наповнений нею.
У кожного з нас є звичка критикувати себе чи когось, постійно вишукуючи недоліки. Так? А якби кожен з нас виробив нову звичку — знаходити що є прекрасного та радісного.
Як дивно зараз сказати собі щось на кшталт: «Як чудово ти налила (-ив) чай у свою чашку! Мені так подобається його янтарний колір та смак. В ньому все поживне для мого тіла». Але цікаво те, що якби ми впустили та розбили чашку, то більшість з нас зразу знайшли привід до чого причепитися і як обізвати себе.
Тому тільки ти можеш поступово привчати себе помічати ті речі, які ти робиш правильно, якими б незначними вони були. Дивлячись в дзеркало, не зітхай чи не засмучуйся від найменшого натяку на зморшки, а подивися із захопленням у свої очі, відчуй вдячність за дар бачити світ довкола.
Чому ми так легко засуджуємо найменший недолік, а наше захоплення таким самим незначним нам здається смішним? Як легко назвати себе дурнем, або невдахою, коли ти робиш «помилку», та наскільки важливіше та ефективніше визнати тисячі хороших речей та кроків, які ти робиш щодня.
Так легко відчувати злість через одну людину, яка підрізала тебе на дорозі, але відчути себе краще можна, коли ти знайдеш час помітити сотні ввічливих та уважних водіїв.
Тільки ти можеш перевести свій фокус на щось прекрасне, щоб змінити своє життя, бо твої реакції та відчуття і роблять тебе тобою.
Справжні ми — це завжди любов і тільки наша обумовленість стримує нас від природного стану любові.
Серед нас живуть ті, хто легко може показати й навчити, як заходити найменші приводи для радості та гордості — це маленькі діти. «Матусю, подивись який малюнок!», «Я хочу заспівати тобі, матусю!» Діти танцюють та скачуть перед дзеркалом, захоплюючись своїм тілом. Вони радіють найменшому досягненню або захоплюються найдрібнішими деталями, які для більшості з нас залишилися б непоміченими. Діти живуть в природному стані здивування та вдячності.
Звісно, на землі є багато жахливих речей, які притягують твою увагу, але якщо ти не можеш це змінити, то вкладати туди свою енергію немає сенсу — ні для тебе, ні для світу. Краще знаходити способи та приводи, як проявляти любов, яка обов’язково досягне тих, хто не вірить в добро та має жорстоке серце.
Тільки любов в наших серцях може змінити світ.
Світу потрібна саме твоя любов та радість, твоя увага до всього прекрасного. Тільки тобі вирішувати на чому фокусуватися, бо де наша увага, там наша енергія, і саме те примножується у світ.
P.S. Краса нашого світу через об’єктив мого фотоапарата. Обіймаю всім серцем…
Читайте також — Життя прекрасне у тій точці, де ти зараз: навіяно осіннім Малином
