Дві новини з найпопулярнішої в ті часи україномовної газети «Рада». Політика, кримінал і розслідування з курйозним результатом.
Ось що пишуть в одному з квітневих номерів 1907 року
«Малин (радомисльського пов.). 7 квітня на київо-ковельськ. залізниці малинський урядник Пономаренко задержав у вагоні політичного засланця д. Мельниченка, якого в ноябрі минулого року було арештовано в Малині, за пропаганду між робітниками малинської паперової фабрики і заслано в архангельську губ.
Два тижні тому, як д. Мельниченко, якимсь чудом, утік звідти і прибув у Малин, де живе його мати. Але страшні злидні погнали його на заробітки у Київ. Але ще в дорозі його спіткало лихо. У вагоні Мельниченка побачив урядник і «принялъ меры къ задержанію». На першій же станції д. Мельниченка було арештовано і зроблено трус.
Треба зауважити, що трус було роблено на перроні і, не дивлячись на те, що на дворі йшов дощ і було холодно, урядник звелів д. Мельниченка роздіти догола і роззутись. Публіка була цим дуже обурена.
Раніше д. Мельниченко служив в почтовій конторі, звідки його було увільнено за „неблагонадежність“.
Мельниченкові немає ще й двадцять років.»
Можливо це той відомий Мельниченко про якого писалося в одній з радянських енциклопедій?
«Через нестерпні умови життя і праці трудівники Малина піднімалися на боротьбу. Особливо сколихнули їх революційні події 1905—1907 років. У травні 1905 року на паперовій фабриці спалахнув великий робітничий страйк, що тривав два тижні. Організатором і керівником його був житель Малина Ф. М. Мельниченко…
…Підчас страйку поліція заарештувала Ф.М.Мельниченка і заслала в Мезень Архангельської губернії. Там він познайомився з соратником і другом В. І. Леніна Інессою Арманд, яка мала великий вплив на формування його революційних поглядів.»
А новина у вересневому номері 1910 року курйозно-кримінальна.
«МАЛИНСЬКА ВОЛОСТЬ, радомисльського повіту (на Київщині). „Мазепинські універсали“.
Пинязевичський селянин Іван Клопота недавно подав київському губернаторові скаргу на малинську волость, яка, —писав Клопота, — розсилає всім підвладним їй сельським старостам і селянам злочинні „мазепинські універсали“, складені в волості і видрукувані в потайній друкарні, без цензурного дозволу.
Два примірники таких „універсалів“ він, Клопота, також одержав і переховує в себе. Через те Клопота прохав розслідувати цю справу і тяжко покарати винуватців.
Розуміється, слідство було призначене.
Але що ж виявилось? Коли було потребували од Клопоти отримані ним „універсали“, то це були оповістки малинської волости за №№22 і 45; ними Клопота оповіщавсь, що на його в місцевий волосний суд записано два позови: Степаном Рудченком — за втрати і Явдохою Морозовою за клуню; а далі пояснялось, що Клопота, коли хоче, може проти цих позовів виставити своїх свідків.»
Посилка і форма таких оповісток встановлена циркуляром київського, подільського і волинського генерал-губернатора 24 сентября 1909 року, № 12486.»
Може Іван Клопота, селянин з Пинязевич, є прабатьком сучасних політтехнологів?
Джерело: ІнфоМалин
