Ще кілька років тому вона вчилася знову стояти на ногах, а нині підіймає рекордні ваги
42-річна Юлія Бубнова з Малина шість років тому прийшла у спорт не за медалями, а за здоров’ям. Реабілітація після хвороби переросла у захоплення, яке змінило її життя. Сьогодні жінка — майстер спорту з паверліфтингу, рекордсменка України та Європи у становій тязі у своїй віковій категорії.
Про це пише Суспільне Житомир.
У жовтні 2025 року на всеукраїнських змаганнях із двоборства Юлія підняла 245 кілограмів у сумі двох вправ — жиму лежачи та станової тяги. Цей результат приніс їй звання майстра спорту.
«Кайф не у досягненнях, а у тому, що можеш більше. Усі межі — в нашій голові», — каже спортсменка.
Від болю — до сили
У 25 років Юлія перенесла хворобу, після якої почалися проблеми з ногами. Тривале лікування завершилося рішенням звернутися до реабілітолога — саме тоді почалася її нова історія.
Після відновлення жінка почала тренування у місцевому спортивному клубі. Перші змагання відбулися 2021 року — у міському парку. Тоді вона, попри скепсис суперниць, перемогла і отримала абонемент у зал.
З того часу тренується по кілька годин тричі на тиждень. Болі у спині й голові зникли, а замість таблеток прийшли штанги.
Світові рекорди та сімейна підтримка
У 2023 році Бубнова встановила європейський і український рекорди — підняла 162,5 кг у становій тязі у ваговій категорії до 100 кг. Наступного року — нові рекорди: 172,5 кг у становій тязі та 75 кг у жимі лежачи.
До спорту вона залучила і свого сина Іллая — хлопець вже виборює призові місця на чемпіонатах України.
«Коли чують, що виходить жінка 40+ і тягне вагу, яка не під силу всім чоловікам — на обличчях подив і повага», — усміхається Юлія.
Життя після тренувань
Юлія зізнається: спорт став для неї не просто хобі, а способом жити. Вона любить в’язати, доглядає собаку Нільса і з теплотою говорить про звичайні речі.
«Ми з тілом дружимо. Я навчилась приймати себе і своє тіло. Головне — бути у формі, в якій комфортно», — говорить спортсменка.
Зараз Юлія мріє пройти навчання, щоб допомагати іншим — жінкам, які бояться почати, і тим, хто відновлюється після хвороб чи травм.
«Багато хто соромиться свого тіла. Але треба просто рухатися. Це твоє життя, і тільки ти вирішуєш, як його прожити», — каже вона.
