Олександру Тарасенку було всього 22…
Про загибель молодого військового Олександра Тарасенка повідомили в Малинській міській раді. Він був жителем міста, одним із наймолодших воїнів громади, хлопцем, якого добре знали у школі, місті та спортивному середовищі.
Олександр Тарасенко, 2003 року народження, служив авіаційним техніком (сапером) екіпажу безпілотних авіаційних комплексів бойової групи спеціального призначення окремого загону безпілотних систем. Загинув 20 січня 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області…
Класна керівниця Олександра, Ірина Миколаївна Михайленко, у розмові з MALYN.MEDIA згадує його як активного, цікавого й щирого хлопця. З її слів, у школі (він закінчив Малинський ліцей №4) Сашка поважали, він мав багато друзів і завжди був у центрі класного життя.
«Він був веселий, рухливий, спортсмен. Вчитися міг краще — задатки мав гарні, але по характеру був душею компанії. Завжди підтримував, допомагав, був “за” будь-яку хорошу справу», — розповідає вчителька.
За її словами, спорт займав важливе місце в житті Олександра: він бігав, грав у футбол, волейбол, баскетбол і регулярно здобував призові місця на змаганнях.
Ірина Миколаївна пригадує епізод зі шкільних років, який, за її словами, добре показує характер хлопця. У шостому класі в них навчався учень, який постійно зривав уроки. Коли класу запропонували написати колективну заяву, Олександр єдиний відмовився.
«Я запитала, чому він не пише. А він встав і сказав: “Це мій найкращий друг. І я на нього ніяких кляуз писати не буду”. Тоді я зрозуміла: це людина, на яку можна покластися», — каже вчителька.
З її слів, ще зі школи Олександр мріяв про військову службу. Він не приховував цього й після початку повномасштабної війни свідомо обрав шлях захисника.
«Я його просила берегти себе, казала, що це не гра. А він відповідав: “А хто, як не ми?” Він відчував, що це його», — пригадує педагогиня.
Про службу Олександр розповідав небагато, уникав подробиць і не називав місць. За словами вчительки, він лише запевняв, що справляється і перебуває там, де має бути. На єдиному фото, яке поширюють після загибелі Сашка, впізнається символіка «Азову».
З її слів, Олександр був наймолодшим у багатодітній родині. Частину шкільних років жив у бабусі неподалік ліцею, звідки ходив на навчання. Однокласники згадують його як щедрого й уважного — він часто приносив яблука та пригощав інших.
«Побачила новину в соцмережах і до останнього сподівалася, що це не Саша. Коли ж зрозуміла, що йдеться саме про нього, було дуже важко повірити… Тоді дивлюся, а він був у мережі ще 20 січня. Дуже шкода! Неймовірно!», — каже класна керівничка Ірина Михайленко.
Директорка Малинського ліцею №4 Валентина Колєснікова також зазначає, що Сашко був доброю й відкритою дитиною.
«Активний, щирий, ніколи ні в чому не відмовляв, завжди відгукувався. Дуже шкода…Світла пам’ять Сашкові», — сказала вона.
Про Олександра теплими словами згадують і його однокласники. У соцмережах з’явився допис Владислави Павленко, яка навчалася з ним в одному класі.
«Сашко, мій однокласник… Не такі новини хотіли читати про тебе. У моїй пам’яті ти завжди в спортивних шортах, гетрах і з футбольним м’ячем. Зі звичайного хлопця ти став справжнім чоловіком. Ти мужньо обороняв свою Батьківщину. Ти — Герой», — написала вона.
Звістка про загибель Олександра Тарасенка боляче відгукнулася в Малині. Для когось він був учнем, для когось — другом, для когось — сином і братом. Для країни — 22-річним воїном, який зробив свій вибір свідомо.
Редакція MALYN.MEDIA приносить щирі співчуття усім, хто знав Олександра. Сумуємо разом з вами. Світла і вічна пам’ять…
