І великий дуб від малої сокири падає
Впродовж березня малинські комунальники проводять активне кронування дерев у місті. Вікіпедія каже, що кронування або топінг, як його ще називають, — це повне видалення гілок з метою омолодження дерева.
У Малині замовником цих послуг є міська рада — зокрема, Управління ЖКГ. Виконує роботи КП «Екоресурс».
Як зазначив у коментарі MALYN.MEDIA директор Екоресурсу Вадим Сафрончук, цього року у місті проводили формувальне і санітарне кронування. Причиною стало те, що «деякі дерева заступали дорожні знаки та досягали до кабелів». Запевнив, що обрізають правильно, під певним кутом.
На сьогодні такі роботи мають право виконувати лише кілька працівників. Результати обрізки перевіряють міські екологи. Він також зазначив, що по Малинській громаді цього року ще мають зрізати або обрізати понад 5000 дерев. Планують також боротися з омелою — починати будуть від садочка на Романенка…
Однак «лисі» каштани на Грушевського та «голі» стовбури на Неманихіна непокоять мешканців Малина та викликають більше питань, ніж відповідей. Не усі розуміють, для чого це робиться, і чи справді такі категоричні методи – гостра потреба.
Аби розібратися у цій темі, ми звернулися до Малинського фахового коледжу. Однак, як нам пояснили, там немає спеціалістів, які розуміються у темі підрізання дерев у місті…
Тоді ми розширили географію і поспілкувалися з київським біологом-дослідником, фахівцем із хвороб рослин та культивування, «деревним хірургом» — Ігорем Сінгером. Він є автором багатьох публікацій у сфері захисту рослин, а також викладає по цій темі за кордоном.
«Наразі займаюся практичною хірургією рослин, вивченням, теорією і практикою розвитку стовбурової гнилі. Але коли мене запитують, хто я – зазвичай відповідаю так: «Звичайний біолог» — каже під час знайомства Ігор Сінгер.
В інтерв’ю MALYN.MEDIA він розповів про те, які наслідки кронування у Малині та які є більш щадні методи догляду за деревами. Поговорили також про «бетонування» старих дубів у міському парку та про те, чи варто взагалі боротися з омелою.
КРОНУВАННЯ – НЕ ВИРОК, АЛЕ Є НЮАНСИ
– Пане Ігорю, що можете сказати про обрізку дерев у Малині?
– Комунальні підприємства провели звичайний топінг або кронування рослин. Одразу скажу: я не підтримую думки різних мешканців, що це ганьба і так далі. Від топінгу помирають лише пальми та сосни, в яких є апікальне домінування (пригнічення верхньою брунькою росту бічних бруньок, – ред.) Як рослинний хірург скажу, що зараз ситуація з деревами у Малині — це просто важкий стан, але це не кінець світу. І все можна перелікувати. Лише важливо довірили цю справу фахівцям.
– Чи обов’язково робити це кронування і, чи є якісь інші способи, менш травматичні?
– Топінг робити не бажано. Бо з часом він провокує ослаблення, а інколи — навіть загибель дерева. Звісно, не обов’язково загинуть, і не обов’язково одразу, але таке може трапитися.
– Як би ви радили зараз лікувати малинські дерева після кронування?
– Треба лікувати рани, бо вони доволі великі. Потрібно вирізати слабкі пагони, щоб складати нову крону. У певних випадках на деяких рослинах після топінгу значно простіше робити не звичайну обрізку, а полардінг або омолоджувальну обрізку – коли щороку обрізають і вирощують нову крону. Це нормальне явище у Європі. У нас також вміють це робити, але поки що це не поширено.
– Підсумуймо: тобто, ситуація з кронуванням у Малині – не трагедія?
– Це не трагедія, але це недолугість. Простіше було з цим працювати, якби з самого початку все робили правильно.
«ЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯ, БІЛІ КАШТАНИ…»
– Окремо цікавить майбутнє обрізаних каштанів, які ростуть вздовж вулиці Грушевського у Малині. Що буде з ними після обрізки?
– Буде раптове, масове відростання. Частина пагонів, звісно, загине, тому що це звичайна конкуренція. А, оскільки, зрізано горизонтально, а не анатомічно правильно, то у місці зрізів більш швидко буде утворюватися стовбурова гниль. Зріз буде просто гнити, бо він великий і не заростає.
Потім гілки, вже відростаючи, за чотири п’ять років, можуть просто відчахуватися, бо у місці зрізу прогресуватиме інфекція.
– Маємо ще одну проблему у місті — омелу. Що порадите з нею робити?
– В Україні росте три види омели білої, четвертий – під питанням. Взагалі омела – це напівпаразит. Він доволі стійкий до обрізки, особливо, якщо ці кущики ростуть на скелетних гілках чи на стовбурах. Хімічна боротьба недосконала. Можна обробляти певними препаратами, але залишаються ці присоски – гаусторії, які дуже важко вивести.
– А звідки вона береться?
– Переносниками омели є птахи. Інколи вона механічно передається, коли з верхньої гілки ягода падає і залишається, бо містить біологічний клей. Проблема в тому, що змінилися біологічні чинники й багато птахів, які харчуються ягодами, – просто переїхати жити з лісу у місто. Тому що тут є їжа. Боротися з омелою справді дуже важко. Я пробував, та це важка робота, яка не гарантує стовідсоткового результату. До всього, це й дорого.
Існують також природні чинники, які впливають на омелу. Є приклади, коли в Європі цей напівпаразит зникав під тиском шкідників. Та поки що такі шкідники – за Карпатами, не ближче, до нас ще не добралися. Думаю, що у нас ніхто не буде з нею боротися. Зазвичай, будуть обрізати — ось і все.
При цьому, що цікаво, в Австралії омелу навіть розмножують.
ЗАБЕТОНОВАНІ ДУБИ
– Пане Ігорю, а що скажете про бетонування старих дерев? У нас таким методом «укріпили» дуб у парку. Чи правильно це?
– Це неприйнятна техніка! У всьому світі вона не те що не схвалюється, а засуджується. Будь-яке бетонування – це шкода для рослини, дерево поступово псується.
Тому все, що можна зробити, – це розбетонувати. Тоді зробити дренаж цієї порожнини та закрити її сіткою.
– Які шанси після цього зберегти дерево?
– Мені доводилося переробляти роботи таких «екологів у коротких штанцях», які забетонували достатньо дерев по всій Україні. При правильному підході — рослини оживали.
Про це написана велика кількість літератури. Просто екологи не читають її.
– Чи впорається з дренуванням будь-хто? Наприклад, комунальник, який нині обрізає ці дерева?
– Це має робити фахівець, який хоча б щось тямить у справі. Виступаю категорично проти того, щоб історичними деревами займалися аматори.
Апендикс вважається найпростішою порожнинною операцією, але якщо вам хтось на пальцях пояснить, як це робити, — ви вб’єте людину. Не все так просто, як здається на перший погляд. Щоб освоїти техніки догляду за старими деревами, треба два-три роки навчатися під наглядом спеціаліста, який в цьому ціле життя.
МАЛИНСЬКИЙ КОЛЕДЖ І МІСЬКІ ДЕРЕВА
– Виглядає на те, що така невесела ситуація з доглядом за деревами не лише у Малині, а й по Україні загалом. Умовно — управління екології дає завдання комунальним підприємствам зробити кронування чи інші маніпуляції. І ті беруться до роботи. А як би мав, на ваш погляд, виглядати грамотний підхід до догляду за деревами? І як з цим в Європі?
– Мушу розчарувати, тому що, працюючи з Європою — навіть дистанційно — розумію: топінг та недолугий догляд там зустрічається не рідко, як і у нас. Немає ідеальних країн.
Але в наближеному до ідеального варіанту керувати цим процесом повинен фаховий біолог, у якого є лісотехнічна або арбористична освіта. В Україні наразі арбористичної освіти немає.
До слова, у вас в Малині є ж професійний коледж. Свого часу мені розповідали, що там планують відкривати курси арбористики. Але є проблема — нема кому навчати. Я не викладатиму — для мене це надто далеко. А ті, хто приїдуть викладати, будуть розповідати про гумову фарбу і так далі.
– Що можна зробити для початку, з найпростішого на рівні міста, щоб виправити ситуацію?
– Потрібно хоча б мати технологічну картку догляду, «навчальний комбінат», можливо, й на основі Малинського коледжу. Там повинен бути предмет по догляду за міськими деревами. Треба готувати фахівців і співпрацювати з ними.
У будь-якому випадку треба починати, як кажуть, «з нуля»: розглядати сучасні методи, працювати сучасними інструментами, препаратами. Треба вивчати методику вивчення ризиків.
Якщо влада і комунальні господарства готові йти вперед і вчитися – цього можна досягнути.
– А чи є в Україні міста, чи громади, з яких можна взяти приклад в цьому питанні?
– Немає. Львів, Дніпро і Київ – у такій же халепі: активно пиляють дерева, все робиться швидко і недолуго. А загалом арбористика – це ж не про пиляння дерев, це про вирощування рослин з насіння до віку у 1000 років. Коли в нас з’являться такі фахівці, тоді в нас з’явиться українська арбористика. Наразі ж мені ж складно бути одним воїном у полі.
– Пане Ігорю, дякую, що знайшли час для нашого питання. Це справді важливо для громади та Малина.
– Був радий розповісти. Сподіваюся, ця інформація буде корисною для когось. Якщо так, це вже недаремно.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
Для тих, кого цікавить, яким маєте бути догляд дерев, пропонуємо переглянути семінар для київських комунальників (2019 рік)
«Зелене листя, білі каштани, Ой як то сумно, як вечір настане. Ой як то сумно, ой як то нудно...»
