Нова директорка Малинської школи №2: «Відчуваю велику відповідальність перед громадою»

Про багаторічний професійний шлях, плани на новій посаді та виклики сучасного вчителя – в інтерв’ю MALYN.MEDIA

Нещодавно за результатами конкурсу новою директоркою Малинської школи №2 стала вчителька української мови та багаторічна заступниця директора першої школи з виховної роботи Ольга Фурманська. Міський голова Олександр Ситайло уклав з нею договір на наступних два роки.

У професії Ольга Миколаївна працює з дев’ятнадцяти років. І на сьогодні – у свої 44 – має вже чверть століття професійного стажу. Свого часу була дипломантом міського конкурсу «Учитель року», а також визнана переможцем Всеукраїнського конкурсу журналу «Українська мова і література в школах України», здобувши ІІ місце у номінації «Методична майстерня словесника».  Безмежно любить свою роботу, славиться справедливою вимогливістю до учнів та здатністю поєднувати роль вчителя і паралельно ефективно адмініструвати проєкти.

ПРО ДИТЯЧУ МРІЮ І ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ

– Ольго Миколаївно, розкажіть, будь ласка, чому вирішили стати вчителем?

– Ще з  дитинства я мріяла бути вчителем, хотіла хоч якось доторкнутися до того дива – творення особистості – такої, що змінюватиме цей світ на краще: гармонійної, розумної, людяної, здатної використати свій потенціал на користь нашої держави. Тому цілеспрямовано й усвідомлено йшла до своєї мети.

– А де ви здобували освіту?

– Після закінчення Малинської середньої школи №1 ім. Ніни Сосніної  здобувала  освіту у Коростишівському педагогічному училищі ім. І.Франка та Київському національному університеті ім. М.Драгоманова. Обидва навчальні заклади закінчила  з відзнакою. Після цього п’ять років працювала учителем початкової школи у Слобідській НСШ.

Тоді з 2002-го по 2017-й поєднувала посади заступника директора з виховної роботи та учителя української мови і літератури МЗНВК «Школа-ліцей №1 ім. Ніни Сосніної».  

– Ви багато років присвятили адміністративній діяльності. Що вам дав цей досвід? Яким він був для вас, зрештою?

–  Це був насичений період, який загартував у мені вміння не лише планувати проєкти, а й успішно їх реалізовувати. За цей період я налагодила співпрацю зі службами міста, поліцією у справах дітей, громадськими організаціями. Напрацювала систему виховної роботи школи та учнівського самоврядування. Також підтримала створення молодіжного громадського об’єднання  «Молодь в дії». 

Постійно заохочувала колег брати участь у фахових фестивалях, конкурсах, роботі МАН. Разом із учителями поділяла радість перемоги та аналізувала невдачі.

– У місті вас знають як вимогливого педагога, професіонала свої справи..

– Я справді дуже люблю свої роботу і постійно працюю над підвищенням свого професійного рівня. Серед моїх учнів є призери  обласних олімпіад, всеукраїнських конкурсів, дійсні члени Малої академії наук України.  Володію технологією  підготовки до ЗНО і найкращим підтвердженням цьому є цьогорічні результати моїх випускників.

Ольга Миколаївна з учнями

– Можливо, маєте якусь свою методику, яка допомагає вам, скажемо так, розкривати таланти?

– Річ у тім, що працюючи з учнями, завжди бачу людину із її здібностями, фізіологічними і психологічними особливостями, умовами родинного виховання. І вже на основі цього намагаюсь створювати ситуацію для успіху школяра. Також завжди націлена на партнерство із батьками, які можуть допомогти мені у цьому.

ПРО РІШЕННЯ ОЧОЛИТИ ШКОЛУ №2

– Ольго Миколаївно, а що вас спонукало спробувати свої сили у ролі директорки школи №2?

– На даний час розумію, що набутий мною досвід можу спрямувати на користь нашого міста. Власне, це й стало причиною такого рішення. Відчуваю велику відповідальність перед громадою. Готова працювати над собою і заохочувати до цього колектив. Я також відкрита до спілкування, конструктивного діалогу і співпраці. 

– А як вас, до речі,  сприйняли колеги?

– Одразу після того, як зі мною уклали договір, я почала приходити до школи №2, знайомитись із колективом. Це знайомство було приємним. На даний час люди мене підтримують. Відчуваю емоційний комфорт тут і розумію, що та команда, про яку я мріяла, у нас буде. Ми гарно попрацювали під час підготовки школи до навчального року у цьому колективі і, думаю, що спрацюємось.

– До цього навчальний заклад багато років очолював Леонід Шевчук. Чи мали розмову із Леонідом Анатолійовичем?

– Звичайно. Я дуже поважаю Леоніда Анатолійовича, знаю, як багато він зробив для цього навчального закладу. Тут дуже гарно налагоджена система роботи. І все це завдяки мудрості керівника.  Тому буду намагатись підтримувати ті гарні традиції, які  він започаткував. Старатися ставитись до людей так, як він ставився – по-людськи і вимогливо водночас. І залишати пріоритетними моральні та людські цінності.

– Ольго Миколаївно, а ви будете поєднувати посаду директора із викладанням чи зосередитесь на адміністративній роботі?

– Однозначно буду працювати вчителем, бо не хочу втратити кваліфікацію і маю великий досвід роботи. Дуже чекаю зустрічі зі своїми учнями і це, мабуть, мене більше навіть окрилює, аніж робота на посаді адміністратора. Тобто в душі я все одно залишаюсь вчителем (сміється, – ред.).

–  Чи підтримують рідні ваші кар’єрні абміції? Адже нова посада забиратиме у вас багато часу..

– Разом з чоловіком виховуємо двох синів. Один, до слова, цього року переходить в 11 клас. Тому я беру участь у шкільному житті не лише, як педагог, а й як мама випускника. Моя родина підтримує мене у гарних починаннях, вірить у мене і в усьому допомагає.

ПРО ПЕРШІ РІШЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ

– А які завдання ставите перед собою як новий керівник? Зокрема, що стосується ремонтів.

– Школа №2, як і інші навчальні заклади міста, має свої матеріальні запити. Зараз бачу гостру проблему у заміні вікон у початковій школі на другому поверсі. Бо теперішні фактично в аварійному стані. Також нові вікна потрібні у корпусі, де працює майстерня. Наразі серйозна проблема – це й капітальний ремонт шкільної їдальні. Поки що працюємо в цьому напрямку і будемо намагатись якнайшвидше вирішити ці питання.   

– Чи має школа №2 проблему із кадрами? Як, на ваш погляд, заохотити молодих спеціалістів працювати у менших містах?

– Переконана, що ця проблема має бути вирішена на загальнодержавному рівні. Повинні бути соціальний захист і підтримка молодих педагогів. Ця професія зараз не є престижною і держава має на це звернути увагу. Бо відповідальність велика, а підтримки мало.

Для того, щоб вчителеві сьогодні мати гідну зарплату, потрібне велике навантаження і багато років роботи. Можливо, треба напрацювати певні цільові програми. На рівні школи це зробити неможливо. Максимум, що можемо зробити,  – організувати інтернатуру, тобто підтримку молодого спеціаліста, але фінансове забезпечення – це не в нашій компетенції.

– На осінь прогнозують третю хвилю пандемії. Кажуть, що можливо, доведеться повертатись до дистанційного навчання. Чи готовий навчальний заклад до такої форми?

– Торік, коли тільки почалась епідемія, ми були розгублені, бо не мали ані засобів, ні потрібного досвіду. Але за доволі короткий період вчителі мобілізувались, пройшли навчання і тепер готові до будь-яких викликів. Я також вмію у цій системі працювати і готова поділитись досвідом, тому переконана: ми справимось і у батьків немає причин для хвилювання.

Єдине, досі залишається актуальним питання технічного забезпечення учнів, бо не всі родини мають можливість придбати гаджети школярам. Особливо, якщо в сім’ях по кілька дітей. Але ми завжди готові йти на зустріч і працювати з дітьми навіть у телефонному режимі. Тобто до кожної дитини будемо шукати якийсь індивідуальний підхід, щоб разом з батьками вийти із цієї ситуації найбільш ефективно. Маю тверде переконання і велику надію, що спільними зусиллями ми справимось!

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

Олена Петренкоhttps://malyn.media/
Журналістка MALYN.MEDIA

Пов'язані статті

- Реклама -spot_img

Останні новини