Щодо перейменування міського парку
Нещодавно Малинська міська рада повідомила, що треба перейменовувати міський парк, й терміново. Бо якийсь там наказ зверху. Тут мерія лупить в штангу, але не м’ячем, а головою. Коли людина отримала травму голови, то вона механічно може шкодити собі — наступати на граблі. Здорова людина, отримавши один хрясь по лобі, обійде ті граблі стороною, а от травмована й дезорієнтована, може механічно лупити себе по лобі нескінченно.
Чому? Навіщо? Де обґрунтування й на підставі яких статей і якого закону вчиняється така дія? Нема… Лише давайте пропозиції та ще й бігом! Коментарі вимкнули, наділи скафандр і полетіли на Марс. Пояснення, що є якийсь лист і якесь звернення — замало.
Здорова людина навколо цієї справи походила б, подумала. Здорова людина відразу дійшла б висновку, що це спровокує миттєву й негативну реакцію, тому тут треба акуратно, зайти здалеку, щось пояснити, підготувати базу, якщо вже закон кличе до перейменування. Але ж ні: дрись — і в кущі! Та що вже тут казати, якщо це звичний механізм спілкування з громадою.
Тепер про Миклух.
У коментарях направо й наліво заклики «Почитайте історію»! Я б запитав у таких людей: а ви читали? Я читав, тому не маю якогось трєпєтного відношення до цієї сім’ї — воно нейтральне: всесвітньо відомий вчений, родина якого проживала у Малині. Ми шануємо, пам’ятник маємо, згадуємо досягнення великого науковця, а його сім’ю — як власників Малина.
Але ж ні — треба вдягнути вишиванку, шаровари, діда козака віднайти та ще й із дворянством… Й українізувати, українізувати, українізувати.
А як мені на це дивитися, коли я знаю, що Миклухи були відвертими русофілами, а місцями й українофобами?
Он Михайло «Михайлівський» Миклуха був членом «Кієвского клуба русскіх националістов», Володимир Миклуха — російський офіцер-герой, любив бити матросів у зуби. Сам мандрівник М.М.М.М. ледь розмовляв російською після багаторічних мандрів, його обтяжувало прізвище Миклуха й, схоже, саме тому з’явився Маклай. Одним словом: там є таке, що вишиванку на них вдягати не варто. Я навіть робив спробу знайти в «Сідней морнінг» оте пафосне про «кров козаків у його жилах» — ніц!
А ще ми обкрадаємо свою історію. Бо що знаємо окрім МММ? Та небагато. Зациклилися на Мал-Малуша-Маклай.
А хто нам приготував і готує ту історію, яку всі рекомендують почитати? Де ті автори й де їхні твори? Давайте, будемо читати — повільно й під палець.
Ну добре. Припустимо, всі все зрозуміли, пропозицій наскидали, а хто ті авторитети з топонімічної комісії, які будуть надувати щоки й морщити лоби, щоб відібрати найкраще? Чи не ті це «авторитети-універсали», які зранку на комісії по медицині, після обіду — на комісії по спорту, а на вечір — на комісії… якійсь там комісії.
А чи є там авторитетний філолог, для прикладу? Або історик. А, може, там має бути й архітектор? Бо мав же хтось криком кричати, коли за спиною пам’ятника Маклаю впихали невпіхуєме?
Я нічого з приводу комісії не підкажу, бо це, як і все інше в М. міській раді, десь є, але не на видному місці.
А є ще такий момент. Не зрозумію: яка логіка пріоритетності?
Якщо вже добралися до перейменування відносно нейтрального Маклая, то чому не прибрати, наприклад, Кузнєцова? Це ж очевидне неподобство. Герой радянсько-фінської війни на Алеї слави! Лише, тому що герой савєтского саюза й наш земляк? Так в найближчому оточенні путіна сьогодні знайдеться трійка етнічних українців. Я часто про це думаю… Не доведи Господи, що через якісь роки наші нащадки буду вдягати їх у вишиванки як визволителів.
Та й годі на цьому. Перейменують — добре, не перейменують — непогано. Ця маленька какашка в тій клоаці «креативу» й навколоісторичних побрехеньок на картину не вплине.