Що показує статистика п’яти років управління Малинською лікарнею
Сьогодні за всіма ознаками Малинський міський голова більше схожий на голову цивільно-військової адміністрації. За інших обставин — не у воєнний час — у жовтні 2025 року мали б відбутися чергові місцеві вибори, і, з великою ймовірністю, у нас був би інший міський голова й інша міська рада.
Та повернемося до медицини. Всю каденцію Олександра Ситайла — з жовтня 2020 року по жовтень 2025-го — Малинська лікарня була в зоні турбулентності: феєрверк змін керівників, звільнень та скандалів.
Сьогодні ж маємо тенденцію, де тільки й чутно: залучаємо, наймаємо й розвиваємо… А в лікарні що не допис — то подяка меру.
Та звернемо увагу, що новий директор лікарні Михайло Драгомерецький розпочав свою роботу лише в передостанній місяць «виборної» каденції Олександра Ситайла — у вересні 2025 року.
Але як виглядає ситуація, якщо відсунути сьогодення і подивитися на неї з погляду управління — того, хто призначає керівників і фактично керує системою через них опосередковано? Засновником лікарні є Малинська міська рада в особі міського голови Олександра Ситайла.
І тут не потрібно багато слів — достатньо поглянути на інфографіку: п’ять років управління лікарнею з боку засновника перетворилися на період постійної кадрової нестабільності.
Сьогодні маємо вже восьмого (!) директора лікарні за час «менеджменту» Олександра Ситайла. (За даними youcontrol.com.ua)
ЗА ФАСАДОМ «ПОКРАЩЕНЬ»
Нормою стали підкилимні призначення, а один раз оголошений конкурс, схоже, був задуманий лише як декорація, щоб очорнити ідею конкурсного відбору. Мовляв, погляньте — недарма я сам призначаю головних лікарів за зачиненими дверима.
Сьогодні чуємо як в лікарню рікою потекли кадри, з’явилася купа нових призначень, і все це — через мудре рішення міського голови, який знайшов саме такого, як треба, керівника. Але й тут не все добре. Виявляється, на початку каденції міського голови в лікарні було 312 працівників, а у 2024 році — їх уже 251.
На кого покласти відповідальність за такий відтік кадрів? Ну, звісно, — на директорів лікарні. Мовляв, хворими не забезпечили, з НСЗУ не напрацювали. Але ж ми мали й столичного Володимира Долота. Чи не для скорочення його найняли? Він працював із вересня 2023 року до вересня 2024 року.
У цьому матеріалі ми не оцінюємо особистості чи фаховість лікарів. Мова лише про управлінця Ситайла та про наслідки його дій для медзакладу. Чи не він несе відповідальність за занепад Малинської лікарні? І чи не виглядає сьогоднішня риторика маніпулятивною на тлі п’ятирічної статистики?
Зараз часто чуємо: ми допомогли, ми надали, купується обладнання… Тоді логічне запитання: чому ж не допомогли й не надали у 2023 році? Чому, коли розпочався масштабний ремонт доріг — а отже, в громади були кошти, — не допомогли лікарні?
А пам’ятаєте, що тоді було в лікарні? Не було навіть чим платити зарплату молодшому медичному персоналу. Антон Гончарук тоді відкрито застерігав: «Лікарі почнуть звільнятися»…
А потім з’явився Долот, який, за словами Ситайла, «стабілізував ситуацію». Стабілізував — але до мінімальної кількості працівників.
То хто тут «головний лікар»? Хто на головній посаді безперервно понад п’ять років? Що відбувалося з директорами лікарні, ми бачимо — справжній калейдоскоп. Бо той не такий, той говорить багато, а хтось… просто не хоче грати в ігри «головного менеджера» громади.
Сьогоднішні «покращення» можуть і справді виявитися покращеннями — побачимо. Але зараз ми говоримо не про медицину — ми говоримо про п’ять років управління, які зафіксувала суха статистика. Складається враження, що мер і сам втомився від цього безладу й ніби передав лікарню в управління стороннім людям.
Можливо, у напрямку медичного обслуговування стане краще — за інструкціями, тарифами НСЗУ і з новими послугами. Але це навряд чи може компенсувати п’ятирічний провал в управлінні лікарнею.
ВИКРЕСЛЕНІ З ІСТОРІЇ
У контексті калейдоскопу директорів лікарні побачили одну цікаву деталь на оновленому сайті КНП «Малинська міська лікарня». В розділі «Історична довідка» за п’ятирічку Олександра Ситайла ми бачимо лише чотирьох директорів лікарні: Копилову, Долота, Примак, Драгомерецького…
Нема ані Шевченка, який рік керував лікарнею на початку повномасштабки, ані Гончарука, ані інших керівників. Нема також серед видатних лікарів й Анатолія Гаманюка, якого звільнили зі скандалом вже за теперішнього керівництва. Очевидно, що це не випадковість, а свідома «корекція історії» чи то — демонстрація дитячої образи…
