Формально — відповіли, по суті — ні
Усі ми пам’ятаємо, як у червні цього року ТОВ «БМ Граніт-У» розпочало роботи на «Калюжі». Тоді Олеся Рудицька написала скаргу до Державного агентства водних ресурсів України.
Вона коротко описала події й поскаржилася на «проведення незаконних копальних робіт, рух важкої техніки по ґрунтовій дорозі, а також переміщення техніки в межах прибережної захисної смуги річки Ірша, яка є частиною водоохоронної зони».
У зверненні були чіткі вимоги:
- Провести невідкладну перевірку викладених фактів та законності проведення робіт у межах прибережної захисної смуги річки Ірша.
- Встановити осіб (фізичних або юридичних), які здійснювали роботи з порушенням Водного кодексу України.
- Вжити відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством (у тому числі притягнення до відповідальності винних осіб).
- Надати письмову відповідь про результати розгляду звернення у строки, встановлені законом.
Держагентство у відповіді зазначило, що це не їхня компетенція, і з власної ініціативи переадресувало лист Рудицької до Державної екологічної інспекції України, яка своєю чергою доручила його розгляд Поліському округу.
«З метою розгляду піднятих питань у вищевказаному зверненні, на підставі наказу Інспекції від 21.07.2025 №797-ОД державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу здійснено обстеження території за межами м. Малин Житомирської області, в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 1823487800:05:000:0314.
Під час обстеження встановлено: на земельній ділянці з кадастровим номером 1823487800:05:000:0314 наявна кар’єрна виїмка, яка затоплена водою. На відстані від 25 м і більше в межах земельної ділянки виявлено факт попередньо проведених земельних робіт, у результаті яких утворено штучне заглиблення.
На момент обстеження будь-які роботи не проводилися, будь-яка спецтехніка, а також особи, причетні до проведення вказаних робіт, були відсутні.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру, а саме Національної кадастрової системи, обмеження у використанні земельної ділянки, а саме прибережної захисної смуги річки Ірша, — відсутні.
Водночас згідно з даними кадастру, земельна ділянка перебуває в комунальній власності Малинської міської ради та передана в користування на умовах оренди з цільовим призначенням: для розміщення, експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами (код 11.01)».
Якщо скоротити: просять встановити, чи законно проводилися роботи в прибережній захисній смузі.
У відповідь: обстежено земельну ділянку, там є кар’єрна виїмка, заповнена водою, на відстані 25 метрів від якої проводилися земляні роботи, де утворилося штучне заглиблення. Техніки не було, працівників не було. Потім заглянули в земельний кадастр і побачили, що обмеження для прибережної смуги відсутні, а земельна ділянка належить Малинській міській раді. Й добра сторінка про повноваження інспекції, заборону на перевірки й усяке таке.
Попри те, що відповідь містить дві сторінки, очевидно: це відповідь не по суті й спроба уникнути відповідальності.
По-перше, прибережна захисна смуга вважається чинною за законом, навіть якщо її не внесено в кадастр (стаття 87 Водного кодексу України).
По-друге, інспекція не з’ясувала, хто саме проводив роботи, чи мав дозвіл, і чи було це порушенням природоохоронного законодавства.
По-третє, відповідь не містить жодної оцінки екологічної загрози, хоча про неї йшлося у зверненні.
І насамкінець: інспектори встановили сам факт проведених робіт, який не скасовується відсутністю техніки й працівників. Ніщо не заважає встановити відстань від місця робіт до річки й з’ясувати, чи порушено захисну смугу річки, яка прямо перед очима.
Громадськість вимагала відповідей по суті. Натомість отримала — паперову формальність. Питання до екоінспекторів: чи працюють вони на захист довкілля, чи хочуть пройти сухими між краплями дощу?
Ніякі постанови воєнного часу не скасовують обов’язку реагувати на фактичні повідомлення про порушення, особливо — з потенційною шкодою довкіллю. А надто — за дорученням вищого органу.
Варто згадати й позицію Малинської міської ради та міського голови: вони поставили себе проти громади — погодили від імені виконкому розробку кар’єру й стійко тримаються такої антигромадської позиції.
І тут «вишенька на торті»: серед депутатів Малинської міської ради є не рядовий працівник інспекції Поліського округу — Бенчук Андрій Леонідович, який є начальником Управління державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Житомирської області.
І тепер скажіть: чи можна запідозрити, що інспектори в чомусь не розібралися, не зорієнтувалися на місцевості — тому й відповідь така: «я — не я, і хата — не моя»? Чи це свідома дія?
У будь-якому разі така відповідь «місцевих» інспекторів є підставою для скарги до вищого органу — Державної екологічної інспекції України.
