Після роботи й домашніх турбот вони збираються у клубах і бібліотеках — аби разом створювати те, що рятує життя на передовій
У селах Малинської громади вже третій рік поспіль жінки не зупиняють волонтерську роботу — щодня плетуть маскувальні сітки для захисників. У кожному старостинському окрузі діють свої волонтерські команди, які об’єднують десятки мешканців і доводять, що тил тримається не лише на ресурсах, а й на людях.
Сюжет про це підготувало Суспільне Житомир.
У Малинівському старостинському окрузі жінки збираються після роботи чи хатніх справ у місцевому клубі. Тут діє спільнота «Лумляночка», яка від початку повномасштабного вторгнення плете сітки для фронту.
«Маскувальні сітки — це спільна справа багатьох людей. Спершу потрібно знайти тканину, закупити основу. Частину коштів отримуємо як благодійну допомогу, ще частину збираємо під час концертів. Наприклад, фольклорно-етнографічний колектив “Лумляночка” торік під час виступу зібрав понад 30 тисяч гривень — це найбільша сума по громаді», — розповіла завідувачка Лумлянського клубу Марина Степанець.
За її словами, перші сітки жінки плели з підручних матеріалів, але з часом виробили власну систему: у клубах зробили дерев’яні основи, мають різаки для тканини, обмінюються матеріалами між селами.
«Цього літа ми з колегами на День Незалежності у Малині сплели сітку 6 на 3 метри за кілька годин», — каже Марина.
Найстаршій волонтерці громади, Ніні Пастушенко, 71 рік. Вона ріже тканину для сіток і каже:
«У нас там, на фронті, — наші діти. Ми вже не підемо воювати, але допомагати мусимо. Поки Бог дає сили, будемо плести».
У селі Різня працює команда «Різнянські павучки», яку очолює завідувачка клубу Марина Руденко. До роботи долучаються навіть діти. Родина Марини виготовляє ще й окопні свічки та буржуйки з газових балонів. У клубі створили невеликий музей із прапорами, гільзами та дитячими малюнками — як пам’ять про війну й підтримку військових.
У Малинівці діє група «Плетушки». За словами Наталії Маркович, лише тут уже зробили понад 280 сіток.
«Буває, що ввечері грошей майже немає, а зранку на картці знову надходження. Люди допомагають, бо знають, що це потрібно», — розповідає волонтерка.
У Нових та Старих Вороб’ях плетінням займаються «Павучихи» — жінки, які з першого року війни виготовили вже понад 600 маскувальних сіток.
Їхню роботу відзначили Подякою від захисників під час концерту до Дня Малина.
«Це спільна заслуга всіх наших жінок. Хай наші сітки, як і наші молитви, бережуть тих, кому ми зобов’язані життям», — говорить волонтерка Валентина Конончук.
Попри втому, роботу й побутові справи, жінки з малих сіл громади щодня знаходять час для волонтерства. Їхні руки створюють сітки, що рятують життя — і нагадують: справжня сила країни живе в людях, які не зупиняються.
